Нарушения баланса сфинголипидов в тканях и модификации поведения крыс под действием нейрогенного стресса: роль изменений активности сфингомиелиназ

Abstract

Исследовали изменения содержания церамида и сфингомиелина (СФМ) в неокортексе и периферических тканях крыс после действия длительного нейрогенного стресса (семь ежедневных сеансов ноцицептивной стимуляции в клетке с электрифицированным полом) и после подобного стресса, индуцируемого на фоне курсового (14-дневного) введения трициклического антидепрессанта имипрамина (функционального ингибитора кислой сфингомиелиназы – кСФМазы). Влияние имипрамина в существенной степени препятствовало развитию депрессияподобного состояния (ДПС): ослаблялось угнетение поисково-двигательной активности, уменьшались проявления «эмоциональных» феноменов (актов дефекации и уринации), становился меньшим латентный период выхода из центра поля. Введение стрессированным животным имипрамина обусловливало снижение отношения церамид/СФМ и уровней церамида в неокортексе, печени и сыворотке крови; содержание СФМ в сыворотке крови несколько повышалось по сравнению с соответствующими показателями у крыс, подвергнутых изолированному воздействию стресса. Сходные изменения содержания сфинголипидов происходили и при непосредственном воздействии имипрамина на изолированные срезы неокортекса стрессированных крыс. Полученные результаты свидетельствуют о важной роли уровня активности кСФМазы в изменениях отношения церамид/СФМ в неокортексе крыс и соответствующих модификациях их поведения. Уровни сфинголипидов в сыворотке крови могут являться важным показателем эффективности действия антидепрессантов в условиях хронического стресса и развития ДПС.Досліджували зміни вмісту цераміду та сфінгомієліну (СФМ) у неокортексі та периферичних тканинах щурів після ізольованої дії тривалого нейрогенного стресу (сім щоденних сеансів ноцицептивної стимуляції в клітці з електрифікованою підлогою) та після подібного стресу, індукованого на тлі курсового (14-денного) введення трициклічного антидепресанта іміпраміну (функціонального інгібітора кислої сфінгомієлінази – кСФМази). Вплив іміпраміну в істотній мірі перешкоджав розвитку депресіяподібного стану (ДПС): послаблювалося пригнічення пошуково-рухової активності, зменшувалися прояви «емоційних» феноменів (актів дефекації та уринації), ставав меншим латентний період виходу з центра поля. Введення стресованим тваринам іміпраміну зумовлювало зниження відношення церамід/СФМ і рівнів цераміду в неокортексі, печінці та сироватці крові; вміст СФМ у сироватці крові дещо підвищувався порівняно з відповідними показниками у щурів, підданих ізольованій дії стресу. Подібні зміни вмісту сфінголіпідів відбувались і при безпосередній дії іміпраміну на ізольовані зрізи неокортексу стресованих щурів. Отримані результати свідчать про важливу роль рівня активності кСФМази в змінах відношення церамід/СФМ у неокортексі щурів і відповідні модифікації їх поведінки. Рівні сфінголіпідів у сироватці крові можуть бути важливим показником ефективності дії антидепресантів в умовах хронічного стресу та розвитку ДПС.