"Ми бідні і страшенно глупі, але ми не "мізерні азіяти"...": українське і чуже у щоденнику Юрія Луцького

Abstract

Ідеться про головну проблемно-конфліктну лінію в мемуарній книжці Юрія Луцького “Роки сподівань і втрат. Щоденникові записи 1986–1999 років” – визначення українства в зіставленні з іншими народами; самовизначення себе як “космополіта” у протиставленні націоналістам, традиційно “патріотично” налаштованій еміграції, у відносинах із далекою батьківщиною та новою країною, що стала місцем не лише проживання, а й самореалізації. Вияв цих конфліктних опозицій у сповідальній книжці знаного й авторитетного в колах світової славістики вченого-українця дає можливість зробити висновки про ідентифікацію українців у ХХ ст.The article deals with the major problems posed in Yuriy Lutsky’s memoirs “The years of expectations and losses. Diary notes, 1986-1999”, that is, with the self-definition of Ukrainians among other nations, the positioning of “cosmopolitans” in contrast with the nationalists and “patriotic” emigration, in relations with the distant motherland and with a new country which became not only the place of residence, but also the place of self-actualization. The analysis of these contentious oppositions allows for some substantial conclusions as to the self-identification of Ukrainians in the 20th century.Речь идёт о главной проблемно-конфликтной линии в мемуарной книге Юрия Луцкого “Годы ожиданий и утрат. Дневниковые записи 1986–1999 годов” – определение украинского в сопоставлении с другими народами; самоопределение себя как “космополита” в противопоставлении националистам, традиционно “патриотически” настроенной эмиграции, в отношениях с далёкой отчизной и новой страной, которая стала не только местом проживания, но и местом самореализации. Выявление этих конфликтных оппозиций в исповедальной книге известного и авторитетного в кругах мировой славистики учёного-украинца позволяет сделать выводы об идентификации украинцев в ХХ веке.