Початковий дискурс про козаків: творення образу українського козацтва в Речі Посполитій 1560–1570-х рр.

Abstract

Аналізується «початковий» дискурс (формування наративного образу) про українське козацтво, творчість у цьому напрямі інтелектуалів покоління Люблінської унії 1569 р. та пізніше. Розглядаються характеристики козаків із тогочасних творів. Зауважено інтеґрацію образів подільського (легкокінно- татаризованого) та запорізького (піхотно-піратського й уходницького) козацтва, як і загальний оптимізм міркувань про козаччину авторів 1560–1570-х рр. Загалом цілий «козацький сюжет» початково був здебільшого прив’язаний до Поділля, і надалі ця подільська призма стала дуже важливою для сприйняття-освоєння образу козаччини історіографією Речі Посполитої (наприклад, перенесення на Запоріжжя русько-подільського образу «військової школи» чи сприйняття козацтва як явища відносно невеликого формату). Були навіть вагання щодо поширення терміна «козаки» на запорожців-«низовців». Узагалі поняття «за-порогу» та «низу» підходили для акцентування на марґінальності козаччини в річпосполитському суспільстві й на ваганнях Вітчизни щодо визнання спорідненості з цими своїми занадто орієнталізованими, «потатареними» дітьми. Тож автори, які почали вдивлятися в деталі, були схильні шукати «екзотику» – і знайшли її передусім у козацькому море- та річкоплавстві. Козак-пірат – це нова риска образу низовця з кінця 1570-х рр. (причому вельми респектабельна для європейця доби Великих географічних відкриттів і морських мандрівок). Вона акцентувала на новизні феномену (козаки – це «відповідь» Сиґізмунда Авґуста на турецьких берберів-піратів Сулеймана Пишного). Утім «великолитовська реакція» (М.Стрийковський та ін.) лобіювала представлення козацтва як явища «одвічного» для литовсько-руського суспільства (козаки – це рід легкоозброєного вояцтва, органічна частина збройних сил Великого князівства Литовського).The paper is devoted to the “initial” discourse (formation of the narrative image) about the Ukrainian Cossacks. The work on this line of intellectuals from the generation of Lublin Union in 1569 and the next is analyzed. Disassembled characteristics of the Cossacks from the works of Mikołaj Rej, Fulvio Ruggieri, Jan Andrzej Krasiński, Świętosław Orzelski, Stanisław Sarnicki, Bartosz Paprocki and more fragmented references of Marcin Broniewski, Maciej Stryjkowski and Alessandro Guagnini. The integration of the images of the Podillia (lightly-tatarized) and Zaporizhzhia (infantrypirate and pioneers-borderlanders) Cossacks and the general optimism of the Cossack discourse of the 1560’s and 1570’s was noted.