Плебісцитарна демократія в Україні: прояви кризи соціального порядку в політичній історії

Abstract

Мета дослідження полягає в описі кризових явищ в українському соціальному порядку як причини нестабільності та криз, що виникали в політичній історії України за тридцять років незалежності. Методологія охоплює низку методів пізнання, а саме історизм (в рамках якого кризовий політичний розвиток розглянуто як результат впливу незавершеності соціального порядку, причини якої були закладені в минулому), порівняльний аналіз (для оцінки даних соціологічних досліджень, що дало змогу продемонструвати зміни в розумінні проблеми порядку у суспільстві). Наукова новизна. Спираючись на теорію суспільства й політики М.Вебера, створено нарис політичної історії України, метою якого є поглибити розуміння «гібридності» політичної системи на основі понять порядку та держави. Показано, що спостережувані прояви відомого в історії явища плебісцитаризму вказують на глибоку кризу порядку, яку додатково посилюють домінуючі тенденції розвитку партійно-політичної системи. Висновки. Ключовою причиною суспільної недовіри до органів державної влади є проблемність соціального порядку, його неспроможність забезпечити переконливе для більшості громадян з’єднання їхніх інтересів. Розв’язання політичних криз 2004 і 2013 рр. не усунуло ці вади. Ціла низка внутрішніх і зовнішніх процесів посилюють зазначену проблемність, наслідками якої є прояви плебісцитаризму. Існує ризик переходу України в режим плебісцитарної демократії та надзвичайної (за М.Вебером) політики. Харизматичне лідерство, що лежить в основі такого режиму, в українських умовах загрожує як громадянським конфліктом, так і згортанням демократії в її ціннісному вимірі. Щоб запобігти цьому, потрібні кардинальні зміни в культурному просторі, активні зусилля держави зі створення переконливої для українського суспільства цілісної мовно-символічної репрезентації життєвого світу й порядку, що на неї спирається.The research is aimed at the depiction of social order problems as a cause of instability and crises which took place in Ukraine’s political history during the thirty years of independence. The research methodology includes a few cognition methods, mainly historicity (for the uncovering of crisis phenomena and revealing its causes in the past) and comparative analysis (for the estimation of changes in public understanding of the order problem validated by the results of the polls). Scientific novelty. Following the basics of M.Weber’s theory of society and politics, the representation of Ukrainian political history in independence years was developed. It is aimed at a more comprehensive understanding of the “hybridity” of the political system by applying the concepts of order, power, and state. It was argued that revealed manifestations of plebiscitarism, which is a well-described long ago historical phenomenon, indicate the deep crisis of social order. And the dominant tendencies in the political system development only aggravate it. Conclusions. The key reason for public distrust in state authority institutions is the social order’s problematic features, mainly its inaptitude for the establishment of a conclusive junction of interests. The resolutions of political crises in 2004 and 2014 did not lead to necessary decisions. The long row of internal and external processes only amplifies the problem; manifestations of plebiscitarism are a consequence of it. The result of the order inconsistency is the risk of Ukraine’s transition to the plebiscitary democracy regime and Weberian extraordinary politics. Charismatic leadership as a basic foundation of such a regime threaten the civil conflict as well as a shrinking of Ukrainian democracy in its value dimension similar to what happened in Russia. Significant changes in the cultural realm are needed to avoid that scenario, especially the active role of Ukrainian state authorities and humanitarian research institutions in the development of a conclusive language and symbolic representation of a Lifeworld and social order based on it.