Людина в історичній ситуації і раціональність досвіду: рецепція Д. Г’юма і М. Вебера в контексті методологічного самовизначення історика

Abstract

У статті акцентується важливість зміцнення теоретико-філософських засад самостійного історичного аналізу, необхідність більш ретельного врахування реальної діалектики традиції та оновлення. В контексті потреб розвитку теорії та методології історії звертається увага на потенціал синтезу класичних підходів Д. Г’юма і М. Вебера та своєрідність дослідницького світогляду В.Й. Ключевського.В статье акцентируется важность укрепления теоретико-философских основ самостоятельного исторического анализа, необходимость более тщательного учета реальной диалектики традиции и обновления. В контексте потребностей развития теории и методологи истории обращается внимание на потенциал синтеза классических подходов Д. Юма и М. Вебера, а также на своеобразие исследовательского мировоззрения В.И. Ключевского.The article accentuates the importance to strengthen theoretical and philosophical basis of independent historical analysis. The author also underlines the necessity to pay more attention to real dialectics of tradition and modernization. Within the context of requirements of theory and methodology of history the potential of D. Hume’s and M. Weber’s classical methods as well as specific features of V.I. Kluchevskij’s research are emphasized.