З історії української рукописної книги та історичної думки XVIII ст.

Abstract

За умов майже цілковитої відсутності власної друкованої світської книги винятково важливу роль у розвитку та поширенні історичних знань в Україні у XVIII ст. відіграли рукописні збірники. Вони являли собою своєрідні «мікробібліотеки під однією палітуркою», упорядники або власники яких згідно зі своїми уподобаннями здійснювали відбір пам’яток, часом редагували, коментували та доповнювали їх з інших рукописних і друкованих джерел. Відтак вони відображають рівень історичної свідомості та загальної культури українського суспільства тієї доби, світогляд та ментальність його освічених представників. Кілька подібних збірників історичного змісту виявлено у складі колекції рукописних книг XVII—XIX ст., що належить Чернігівському історичному музею ім. В. В. Тарновського.