Мирослав Скорик у сучасному документальному кінотексті

Abstract

Сьогодні ми можемо з цілковитою впевненістю говорити про неоренесанс української культури. Він проявляється в різних сферах, зокрема в музичному просторі, кінопросторі тощо. Підтвердженням цьому є все більш зростаючий інтерес до всього українського в Європі та, без перебільшення, в усьому світі. Шкода, звичайно, що частково це пов’язане з жахливими подіями останніх років – повномасштабним вторгненням в Україну Російської Федерації. Але в сучасному швидкому та строкатому, надрізноманітному всесвітньому інформаційному потоці наша країна перебуває в епіцентрі. Це сприяє поглибленій, а не поверховій увазі та вивченню феномену України як у культурному, політичному, так і в науковому середовищах. Видатні митці, їх діяльність та життєпис, як ніхто інший, надзвичайно цікавлять фахівців із різних країн. Адже вони є носіями української ідентичності, їхні шедеври є згустками українських культурних традицій, цінностей та світоглядних орієнтирів. Такою знаковою постаттю, носієм української ідентичності, яка цікавить наукову спільноту, не лише українську, а й світову, є Мирослав Михайлович Скорик – митець-універсал, якому в цьому році виповнилося б 85 років.