Релігія та Дніпробуд (1927–1932): ілюзія вигнання

Abstract

Мета дослідження – показати наявність релігійних осередків і релігійних потреб на будівництві Дніпрогесу – флагману радянської індустріалізації в Україні. Методологія дослідження ґрунтується на використанні мікроісторичного підходу, комплексу загальнонаукових (аналіз, синтез) та спеціальноісторичних методів (історико-генетичний, історико-порівняльний). Наукова новизна роботи полягає в історичній реконструкції процесу витіснення релігії зі сфери побуту будівників Дніпровської гідроелектростанції (1927–1932) – знакового об’єкту сталінської модернізації. Показано марність спроб викорінення релігійних почуттів через заміщення радянським наративом «безбожництва». Висновки. Для значної частини будівників – робітників і службовців Дніпровського будівництва – природним було дотримання релігійних традицій. Наявність віруючих серед працівників Дніпробуду засвідчують актові, статистичні, наративні джерела, періодика. В ході будівництва частка віруючих збільшувалась, зростало конфесійне різноманіття. Комуністична влада активно протидіяла поширенню релігійності, насамперед – закриттям церковних споруд у районі будівництва. Посилювався інформаційно-пропагандистський тиск влади. Застосовувалися політичні репресії. Вагомим інструментом боротьби з релігією на Дніпробуді була Спілка войовничих безвірників, цілком підконтрольна партійним органам. Проте вигнання релігії з Дніпробуду не сталося, що підтвердили результати Всесоюзного перепису населення 1937 р. та звіти партійного керівництва 30-х рр. ХХ ст.The purpose of the study is to show the presence of religious centers and religious needs in the construction of the flagship of Soviet industrialization in Ukraine – Dniprohes. The research methodology is based on the use of a microhistorical approach, a set of general scientific (analysis, synthesis) and special historical methods (historical-genetic, historical-comparative). The scientific novelty of the work lies in the historical reconstruction of the process of displacing religion from everyday life of the builders of the Dnipro Hydroelectric Power Station (1927-1932) - a landmark object of Stalin's modernization. The author shows the futility of attempts to eradicate religious feelings through the substitution of the Soviet narrative of «godlessness». Conclusions. For a considerable percentage of the builders - workers and employees of Dnipro construction - it was natural to follow religious traditions. The presence of believers among those working at Dniprobud is evidenced by acts, statistical, narrative sources, and periodicals. In the process of construction, the share of believers in Dniprobud increased, and religious diversity grew. The communist authorities actively opposed the spread of religiosity, primarily by closing church buildings in the construction area. The information and propaganda support of the government's struggle against religious centers was growing. Political repressions were applied. An important tool in the fight against religion in Dniprobud was the Union of Militant Atheists, completely under the control ofparty bodies. However, the expulsion of religion from Dniprobud did not happen, which was confirmed by the results of the All-Union Census of1937 and the reports of the party leadership in the 1930s.