Неоунія на Волині: на прикладі села Дубечне Ковельського повіту

Abstract

Одним із маловивчених явищ релігійного життя на Волині часів міжвоєнної Польщі була неоунія. Метою даного дослідження є аналіз її розвитку у Волинському воєводстві на прикладі одного з перших місцевих осередків, що існував у с. Дубечне Ковельського повіту протягом 1927–1939 рр. Досягнення мети передбачає виявлення причин переходу частини селян із православ’я у неоунію, аналізу взаємин між прихильниками обох конфесій, порівняння їх кількості на парафії, висвітлення методів досягнення уніатами своїх цілей, охарактеризування особистих і ділових якостей уніатських і православних священників, з’ясування причин зникнення неоунійного руху у селі. Провести таке дослідження дає змогу використання документів із архівосховищ Варшави, Тернополя та Луцька. В процесі дослідження виявлено, що причиною виникнення в с. Дубечне неуоунійного руху стали конфлікти на матеріальній основі між священником та його парафіянами, а також образа останніх на духовну консисторію. Шукаючи здешевлення вартості треб, селяни підпорядкувалися Луцькому біскупу, який прислав їм священника-уніата. Оскільки частина мешканців парафії залишилися вірними православному сповіданню, в селі розпочалося міжконфесійне протистояння, в основі якого були суперечки за храм та церковну землю. Хоча з кінця 1920-х рр. чимало селян почали повертатися до православ’я, їх неодноразові спроби повернути храм, зайнятий уніатами ще в 1927 р., залишалися невдалими. Постійні конфлікти призводили до судових розборів, які між двома сторонами не припинялися. В 1930-х рр. в уніатській парафії почали спостерігатися кризові явища, пов’язані з відтоком вірних, яких не міг задовольнити неморальний священник Василь Грош. Натомість повному поверненню позицій православ’я тут заважала відсутність храму, приналежність якого і визначала конфесійний вибір частини селян. Дуже швидко стало помітним, що міцної канонічно-догматичної основи неоунія в Дубечному не мала, що в повній мірі проявилося після приєднання Волині до УРСР, коли неоунійний рух тут припинився чи не найпершим на Волині.One of the little-studied phenomena of religious life in Volyn during interwar Poland was neo- union. The objective of this study is to analyze its development in the Volyn Voivodeship based on the example of one of the first local centers which existed in the village of Dubechne in the Kovel district from 1927 to 1939. Its realization consists in identify the reasons for the passage of a part of the peasants from Orthodoxy to neo-union, to analyze the relations between the adherents of the two confessions, to compare their number in the parish, to highlight the methods of the Uniates reaching their objectives, characterizing the personal and business qualities of Uniates and Orthodox priests, finding out the reasons for the disappearance of the non-union movement in the village. The use of archival materials in Warsaw, Ternopil and Lutsk makes it possible to conduct such research. During the research, it was found that the cause of the occurrence in the village of Doubechne Conflicts on a material basis between the priest and his parishioners, as well as the resentment of the latter against the spiritual consistory, became the cause of the non-union movement. Looking for a reduction in the cost of taxes, the peasants submitted to the bishop of Lutsk, who sent them a Uniate priest. As part of the inhabitants of the parish remained faithful to the Orthodox faith, an inter-confessional confrontation began in the village, based on disputes over the church and church land. Although from the end of the 1920s, many villagers began to return to Orthodoxy, their repeated attempts to return the temple, occupied by the Uniates back in 1927, remained unsuccessful. Constant conflicts led to court proceedings, which did not stop between the two parties. In the 1930s, crisis phenomena related to the outflow of the faithful began to be observed in the Uniat parish, which the immoral priest Vasyl Grosh could not satisfy. Instead, the full return of the positions of Orthodoxy here was hampered by the absence of a church, whose affiliation determined the confessional choice of some of the villagers. Very soon it became clear that the Neo-Union in Dubechne did not have a solid canonical and dogmatic basis, which was fully manifested after Volyn’s accession to the Ukrainian SSR, when the Neo-Union movement Union stopped here, almost the first at Volyn.