Баскський національний «проєкт» в Іспанії: націоналістичні ідеали, політико-економічні цілі та наслідки

Abstract

Мета статті: простежити історію становлення й розвитку баскського націоналістичного руху в Іспанії, визначити його основні етапи, з’ясувати соціокультурну природу та ідейне наповнення баскського національного «проєкту», його політико-економічні цілі та наслідки для Країни Басків. При написанні статті були використані методи історичної об’єктивності, логічності й послідовності викладення фактологічного матеріалу. Наукова новизна полягає у визначенні основних етапів розвитку баскського націоналістичного руху в Іспанії та з’ясуванні його метасистемної сутності. Висновки. Свого політичного оформлення баскський націоналістичний рух набув після утворення в 1895 р. Баскської Націоналістичної партії. Завдяки відданості націоналістичним ідеалам та особистій харизмі засновника партії Сабіно Арани, баскський націоналістичний рух інституціоналізувався й поступово перетворився на впливову політичну силу. Політизація баскського націоналізму була пов’язана переважно з поступовою централізацією Іспанії на поч. XX ст. та індустріалізацією й модернізацією її периферійних регіонів. Цей етап розвитку баскського націоналістичного руху охоплює кінець ХІХ – першу чверть ХХ ст. Другий, проміжний, етап вкладається в хронологічні рамки 1917–1930-ті рр. Панування в Іспанії військової диктатури генерала Франко (1939–1975) збігається з третім етапом його розвитку. Визначальною його рисою стала радикалізація баскського націоналізму, що виявлялася у формах діяльності заснованої в липні 1959 р. ліворадикальної сепаратистської терористичної організації «Країна Басків і Свобода» / «Euskadi Ta Askatasuna» (ЕТА). Прийняття у грудні 1978 р. нової Конституції Іспанії, яка визнавала право історичних регіонів країни на отримання автономного статусу, поклало початок модерному етапу розвитку баскського націоналістичного руху. Баскська Націоналістична партія була успішно модернізована й швидко адаптувалася до нових реалій демократичної та все більш глобалізованої Іспанії. Її лідери, на відміну від радикальної ЕТА, яка продовжувала свою екстремістську діяльність до 2018 р., постійно взаємодіяли з силами глобалізації, у такий спосіб сприяючи своїм націоналістичним інтересам й амбіціям як щодо економічного розвитку, так і щодо відносин між центром і периферією. Отже, гегемоністський баскський націоналізм став доволі потужною глобалізуючою силою, що суперечить усталеним постулатам концепції глобалізації, згідно з якими сучасні націоналізми є проявом опору та протидії глобалізації. У випадку Країни Басків глобалізація та гегемоністський націоналізм постають як взаємодоповнюючі, а не суперечливі тенденції.The purpose of the publication: to trace the history of the formation and development of the Basque nationalist movement in Spain, to define its main stages, to clarify the socio-cultural nature and ideological content of the Basque national «project», its political and economic goals and consequences for the Basque Country. The methods used in writing the article were: historical objectivity, logic and consistency of presentation of factual material. The scientific novelty lies in determining the main stages of development of the Basque nationalist movement in Spain and elucidating its metasystemic essence. Conclusions. The Basque nationalist movement acquired its political form with the formation of the Basque Nationalist party in 1895. Thanks to the devotion to nationalist ideals and the personal charisma of the partyʼs founder, Sabino Arana, the Basque nationalist movement was institutionalized and gradually transformed into an influential political force. The politicization of Basque nationalism was mainly associated with the gradual centralization of Spain in the early 20th c. and industrialization and modernization of its peripheral regions. This stage of the development of the Basque nationalist movement covers the end of the 19th – the first quarter of the 20th c. The second, intermediate, stage is placed in the chronological framework of 1917–1930s. The reign of the military dictatorship of general Franco in Spain (1939–1975) coincides with the third stage of its development. Its defining feature was the radicalization of Basque nationalism, which manifested itself in the forms of activity of the radical left-wing separatist terrorist organization «Basque Country and Freedom» / «Euskadi Ta Askatasuna» (ETA) which was founded in July 1959. The adoption in December 1978 of the new Spanish Constitution, which recognized the right of the country ʼs historical regions to receive autonomous status, marked the beginning of the modern stage in the development of the Basque nationalist movement. The Basque Nationalist party was successfully modernized and quickly adapted to the new realities of a democratic and increasingly globalized Spain. Its leaders, unlike the radical ETA, which continued its extremist activities until 2018, constantly interacted with forces of globalization, thus promoting their nationalist interests and ambitions both in terms of economic development and in terms of relations between center and periphery. Thus, hegemonic Basque nationalism became a rather powerful globalizing force, which contradicts the established postulates of the concept of globalization, according to which modern nationalisms are a manifestation of resistance and opposition to globalization. In the case of the Basque Country, globalization and hegemonic nationalism appear as complementary, rather than contradictory, trends.