Державно-конфесійні відносини в Закарпатській області у 1970-х рр.

Abstract

1970-ті рр. показали суперечності партійної та церковної політики СРСР. З одного боку, треба було боротися з релігійними явищами, обрядами, Церквою та вірянами, з іншого – оприявився прагматичний підхід до релігії як чинника, який був необхідний владі для соціальної згуртованості населення через активну орієнтацію віруючих на державну ідеологію, комунікації з громадянами та насадження потрібних партії ідеологічних наративів. Метою статті є дослідження становища релігійних організацій в 1960–1970-ті рр., посилення процесів перевірки їх діяльності, особливо обрядовості. Автором застосовано історико-порівняльний метод для дослідження стану релігійних справ наприкінці 1960-х та в 1970-х рр. на теренах Закарпатської області; метод аналізу архівних документів, листів та статистичних даних з фонду ДАЗО (в основному фонді 1490), узагальнення та визначення тенденцій у період 1970 рр. та системний підхід для вивчення політичних і соціально-економічних явищ у їх взаємозв’язках, порівняльно-історичний та історико-хронологічний методи. Наукова новизна. Уперше проаналізовано стан релігійних організацій, ставлення до обрядовості в 1970-х рр. шляхом прослідковування тенденцій протягом десятиріччя на території Закарпатської області. Висновки. Загалом у 1970-х рр. відбулось легке послаблення у ставленні до релігії, водночас тривало переслідування вірян, популярні анонімні скарги та доноси. Проводилась адаптація релігійних свят до світських. Систематично проводився моніторинг богослужінь із зазначенням присутніх. Відбувається розквіт Руської Православної Церкви, затверджується механізм навчання та стажування новопризначених священнослужителів. Радянська влада усвідомлює потребу переорієнтації.The 1970s showed the contradictions of party and church politics in the USSR. From one side, it is necessary to adhere to the fight against religious, traditions, the church and believers. On the other side, there was a pragmatic approach to religion as a factor needed by the government in social cohesion, strengthening of national patriotism, communication with citizens and planting the necessary party ideological narratives. The purpose of the article is to study preconditions and situation of religious organizations, strengthening the processes of checking their activities, especially ritualism. The author applied the historical- comparative method of the situation in the late 1960s and 1970s on the territory of Zakarpattia oblast; also, the method of analysis of archival documents, letters and statistical data from the DAZO funds (mainly fund 1490), generalization and determination of trends in 1970. A systematic approach to the study of political and socio-economic phenomena in their interrelationships, comparative-historical and historical-chronological methods were taken into account. Scientific novelty. For the first time, the state of religious organizations, the attitude to ritualism in 1970, were analyzed by following the trends during the decade in the territory of Zakarpattia oblast. Conclusions. In general, in the 1970s was a slight relaxation to religion, but persecution of believers, popular anonymous complaints and denunciations continued. Adaptation of religious holidays to a secular character was carried out. Divine services were constantly monitored with an indication of those present. The Russian Orthodox Church is prospered, the mechanism of training and internship of newly ordained clergy is being approved. The Soviet authorities are aware of the need for reorientation.