Піклування про біженців і переселенців як важлива опція в роботі Чернігівської міської думи (за матеріалами «Черниговской земской недели», серпень–листопад 1915 р.)

Abstract

Мета статті спрямована на вивчення за матеріалами «Черниговской земской недели» значимого напряму в діяльності громадського управління Чернігова – турботи про переміщених осіб, яку здійснювало десяте міське попечительство упродовж серпня–листопада 1915 р. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та об’єктивності; методи корелюються з анонсованою метою, є загальнонауковими (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичними (історико-системний, порівняльно-історичний). Наукова новизна зумовлена потребою усебічного вивчення досвіду піклування органами міського самоврядування Чернігова про біженців і переселенців у роки Першої світової війни. Проаналізувавши наявну інформацію, можемо зробити такі висновки. Перша світова війна порушила усталений ритм діяльності інституцій громадського управління Чернігова. Новим викликом для них стала турбота про вимушено переміщених осіб, які невпинно прибували до міста, інтегруючись у його громаду, чи зупиняючись для перепочинку перед подальшою евакуацією на схід. Щоб полегшити їхнє становище, думці ухвалили рішення про створення 10-го міського попечительства, зобов’язавши його опікуватися мігрантами. Фінансове підґрунтя для його діяльності не обмежувалося лише відрахуваннями з муніципального бюджету, а й передбачало членські внески попечительства, службовців губернської земської управи, асигнування військового відомства й прибутки від проведення благодійних розважальних заходів. Попечительство виконувало роль структури, завдяки якій міська дума Чернігова цілеспрямовано допомагала біженцям облаштуватися на новому місці на тривалий час або продовжити евакуацію вглиб країни. Забезпечували їх житлом, продовольством, одягом, предметами першої необхідності. Допомагали з працевлаштуванням, розшуком родичів, матеріально підтримували тих, хто вирішив мігрувати далі. На жаль, затяжний характер війни й зумовлена нею економічна криза гальмували ініціативи гласних громадського врядування, ставали на заваді повноцінній допомозі біженцям, утім, вона була для них порятунком у тяжких життєвих обставинах.The purpose of the publication, based on the «Chernihiv Zemskaya Nedelya» newspaper to study a significant area in the activity of the Chernihiv public administration as caring for displaced persons, which was carried out by the 10th city guardianship during August–November 1915. The research methodology is based on the principles of historicism and objectivity; the methods are correlated with the announced goal, are general scientific (analysis, synthesis, generalisation) and special historical (historicalsystemic, comparative-historical). The scientific novelty is due to the requirement for a comprehensive study of the caregiving experience for refugees and displaced people during the years of the First World War by the Chernihiv city self-government. After analyzing the available information, we can draw the following conclusions. The First World War disrupted the established rhythm of activities in the Chernihiv public administration institutions. Taking care of the forcibly displaced persons, who were constantly arriving in the city, integrating them into the community, or stopping to rest before further evacuation to the East, was a new challenge for the local authorities. In order to relieve that situation, the councilors decided to create the 10th city guardianship, which had been obligated to take care of migrants. The financial basis for its activity was not limited to deductions from the municipal budget, but also provided for membership fees of the trusteeship, employees of the provincial zemstvo administration, appropriations of the military department, and profits from the charity entertainment events. The trusteeship functioned as a structure through which the Chernihiv city council purposefully helped refugees to settle in a new place for a long time or until they continued to evacuate inland. They were provided with housing, food, clothing, and necessities. They also helped with employment, searching for relatives, financially supporting those who decided to migrate further. Unfortunately, the protracted nature of the war and the economic crisis caused by it slowed down the initiatives of public administration officials, standing in the way of full assistance to refugees, however, remained a saving factor for them in difficult life circumstances.