Самосознание албанцев Украины: этноним, лингвоним и маркеры идентичности в историческом, лингвистическом и экстралингвистическом контекстах

Abstract

У статті досліджується роль мови як маркера ідентичності албанського населення в селах Одеської та Запорізької областей України. На прикладі поширення побутуючих тут етнонімів та лінгвонімів показано вплив різних чинників (конфесійного, історичного) на процеси самоідентифікації. Аналізуються зміни в культурі та побуті албанців з моменту їхнього переселення з Балканського півострова (на початку XIX ст.) і до сьогодення.The article analyzes the peculiarities of the south-Ukrainian Albanian population’s consciousness forming by way of example of the dwellers of the following villages: Zhovtneve (a former name for Karakurt) (Bolhrad District, Odesa Region), Heorhiivka (former name for Tiuyushky), Divnynske (former Taz), and Hamivka (former name for Dzhandran) (all – in Pryazovske District, Zaporizhzhia Region). The identity problems are examined in the historical, linguistic, and extralinguistic contexts, thereby ensuring the realization of the interdisciplinary approach to investigation into the issue.