Стрітенська свічка: український обрядовий контекст та рольові функції

Abstract

У статті досліджено знакову функціональність воскової свічки в контексті святкування українцями Стрітення. Вогонь воскової свічки був первісним знаком життєдайної та цілющої енергії Сонця й сонячного проміння, символом життєвої снаги, родючості, очищення. У ході утвердження християнських світоглядних цінностей віск набув нової конотації — офіри християнському Творцеві. Установлено надзвичайно високий семіотичний статус Стрітенської свічки - як проекції Сонця, носія катартичної сили вогню, покликаного захистити живих від магічного подиху смерті, а мертвих — від темних сил зла, медіатора між земним і потойбічним, символу світла, світлоносного начала, яке спроможне протистояти злу, та благословенного Богом творіння, дієвого апотропею.The article analyzes the sign functionality of wax candles in the context of the Ukrainians' observing the Candlemas. The fire of the wax candle was an initial sign of the life-giving and healing energy of the Sun and its rays, a symbol of vital energy, fertility, and purification. In the course of consolidating the Christian world outlook, the wax got a new connotation — an offering to the Christian Creator. The author ascertains a high semiotic status of the Candlemas candle as a projection of the Sun, a transmitter of cathartic fire force, which is called for protecting the quick from the magic breath of death while defending the dead from the dark forces of Evil, a mediator between the terrestrial and the ulterior, a symbol of Light, a luciferous principle which can withstand the Evil, and a creature blessed by God, an efficient apotropaic.