Фольклорні паралелі до вишивки середнього Подніпров’я

Abstract

Рушники на Україні здавна супроводить постійний епітет «чисті». Це означає не лише те, що вони мають зберігатись у чистоті та берегти у ній людину. Чисті рушники — це символи високих естетичних, етичних ідеалів. Видовжені прямокутники рушників за формою нагадують поля, дороги. Засіяні зерном орнаментів, вони певною мірою і є символами ланів та доріг: ними вітають гостей, дають на згадку, дівчата подають рушники старостам, готуючись у дорогу на нове життя, рушниками проводжають і в останній путь. А що за межами рідного дому треба берегтись, то набули рушники оберігальних функцій. Вони мали охороняти тіло й душу людини, здоров’я тварин, урожайність рослин. Як і іншим творам народного декоративно-прикладного мистецтва, властива рушникам також інформативна та комунікативна функції. В орнаментальних знаках можна вбачити своєрідну прамову, читати у вишиваних текстах оповіді про важливі події суспільного життя. Рушникові «книги», сполучення орнаментальних «букв азбуки» народної мудрості і краси прийшли до нас від сивої давнини.