Загальна концепція народознавчих досліджень українського зарубіжжя

Abstract

Українське зарубіжжя умовно можна поділити на три великі частини чи групи. Першу з них становлять території з автохтонним українським населенням, які правителі більшовицького СРСР безпідставно повіддавали Румунії, Угорщині, Польщі, Чехії і Словаччині, Білорусії, Росії і Молдові. До другої належать землі, які фактично освоїли і пристосували до життя великі маси українських політичних засланців і переселенців-емігрантів, починаючи ще від середньовіччя. Третю частину нашого зарубіжжя складають ті українці, доля яких розсіяла не лише по різних республіках колишнього СРСР, а й усього світу де вони становлять нині національні меншини. Цілком зрозуміло, що в статті названо лише невелику частину близьких і віддалених у часі напрямків вивчення українського зарубіжжя. Впевнений, що знайдеться немало небайдужих людей, які продовжать нашу розмову і зголосяться до конкретної співпраці над порушеною проблематикою.