Семантичні апекти Поліського «гукання»

Abstract

Факт, що «гукання» має якесь особливе значення, усвідомлюють насамперед самі виконавці. Деякі пісенні жанри (наприклад, русальні) називають на Поліссі гуканками або гукавками. За типами «гукання», за його наявністю або відсутністю встановлюється різниця між мікродіалектами, етнічними угрупуваннями, усвідомленням себе у світі («у нас не так, як у них»). Підвищення теситури та посилення звучності в «гуканні» призводить до того, що багато інформаторів, особливо в незручних обставинах (брак часу, небажані слухачі, недостатня кількість виконавців) соромляться «гукати» і лише пояснюють, як це робиться. Пояснення ці, однак, бувають досить докладними, й ними часто позначається функціональна спрямованість пісень.