Мистецтвознавці про творчість Анни Миронової: враження та суперечності

Abstract

У статті аналізується реакція української художньої критики на творчість однієї з провідних представниць сучасного вітчизняного мистецтва – Анни Миронової. Анна Миронова – одна з найактивніших (близько двадцяти персональних виставок та більше сотні групових) і найтитулованіших сучасних вітчизняних молодих художниць. Зокрема, її ім’я фігурує у рейтингу Forbes (серед 25‑ти персоналій) «Найуспішніші представники сучасного українського мистецтва у віці до сорока років» (2016). Окремий феномен становить увага преси до творчості мисткині. Починаючи з «Тіні трави» (2012), кожен новий проект А. Миронової незмінно викликає жвавий інтерес у мистецтвознавців і журналістів. Статті про неї регулярно виходять друком в офіційному виданні Національної спілки художників України «Образотворче мистецтво», виданні Товариства «Знання» України «Наука і суспільство», часописі «Музейний провулок», на затребуваних інтернет-порталах, про неї пишуть провідні дослідники сучасного мистецтва. Але кількість текстів, їхня емоційність та щирість не можуть приховати певної розгубленості авторів. Адже творчості мисткині надаються навіть не різні, а протилежні за змістом коментарі та пояснення. Для тлумачення її проектів (як-от: «Посуха» (2012–2013), «Дез­орієнтири» (2013), «Спека» (2014), «Геральдика бідних» (2014), «Герби спогадів» (2014), «Тихий проект» (2015), «Прості дії, прості речі» (2015), «Фрагменти?» (2016), «Між штрихами» (2017), «Простір» (2018), «За течією» (2018), «ЗРІЗ» (2019), «Проти світла» (2020), «Геотексти» (2021) та ін.) використовують хайку та сонети Ш. Бодлера, філософію І. Канта і М. Гайдеггера, згадують О. Гакслі та великих художників минулого – Леонардо да Вінчі, Рембрандта, Клода Моне. Її вважають вільною від соціальних питань або заангажованою на них, однією з найяскравіших представниць «екологічного мистецтва» в Україні, своєрідною, але безсумнівною урбаністкою. Зрештою, у її проектах вбачають глибокий духовний зміст, своєрідну образотворчу медитацію, спосіб зв’язку із силами та енергіями Всесвіту. Стаття виявляє основні шляхи та способи дослідження творчості А. Миронової, метою ж її є підтвердження чи спростування результативності та доцільності цих методів.The reaction of Ukrainian art critics to the works of Anna Myronova one of the leading representatives of modern Ukrainian art is analyzed in the article. Anna Myronova is one of the most active (about twenty personal exhibitions and more than a hundred group exhibitions) and the most honored contemporary Ukrainian young artists. In particular, her name is stated in the Forbes rating (among 25 personalities) The Most Successful Representatives of Modern Ukrainian Art under the Age of Forty (2016). The press's attention to the artist’s works is a separate phenomenon. Starting with Shadows of the Grass (2012), each new project of A. Myronova arouses permanently the keen interest of art critics and journalists. Articles about her are published regularly in the official edition of the National Union of the Artists of Ukraine Fine Arts, the Science and Society edition of the Knowledge of Ukraine Association, the Museum Lane magazine, on serious Internet portals, and leading researchers of contemporary art write about her. But the number of texts, their emotionality, and sincerity cannot hide some kind of confusion of the authors. After all, comments and explanations of the artist’s works are not even different but opposite in content. Thus, the haiku and sonnets of C. Baudelaire, the philosophy of I. Kant and M. Heidegger are used, and A. Huxley and the names of great artists of the past (Leonardo da Vinci, Rembrandt, and Claude Monet) are mentioned for a better understanding of her projects (such as Drought (2012–2013), Disorientations (2013), Heat (2014), Heraldry of the Poor (2014), Arms of Reminiscences (2014), Still Project (2015), Simple Actions, Simple Things (2015), Fragments? (2016), Between Touches (2017), Space (2018), Along the Current (2018), CUT (2019), Against the Light (2020), Geotexts (2021), etc.) She is considered to be free from social issues or prejudiced against them, one of the brightest representatives of eco-art in Ukraine, and a peculiar but unquestionable urbanist. After all, in her projects they see a deep spiritual meaning, an original artistic meditation, a way of connecting with the forces and energies of the universe. The main ways and methods of researching A. Myronova’s works are revealed in the article, and its purpose is to confirm or refute the fruitfulness and expediency of these methods.