Взуття в українській традиційній культурі

Abstract

Взуття є важливою складовою костюма. Однак можлива відсутність його в костюмі спричинила відповідне ставлення до взуття, яке склалося і в народній культурі, і у вітчизняній науці. Підставою для написання статті стали колекції взуття музеїв України, пам’ятки образотворчого мистецтва та фото- й кіноматеріали. Дослідження обраної тематики в українській етнології велося за двома напрямами: у рамках студій ремісництва та вивчення національного костюма. Взуття змінювалося відповідно до естетичних смаків та матеріального стану населення, особливо під час воєн. Тому впродовж ХХ ст. відбувалися оказіональні повернення до архаїчніших його форм. Взуття, окрім суто функціонального значення, є знаком статусності, характерною рисою станової належності людини. Взуття виконувало роль соціального маркера, підкреслюючи соціальний стан власника. Ставлення громади до шевського ремесла та особи шевця визначалося необхідністю задовольняти потреби населення у взутті: не маючи статусу «знаючої» людини, чоботар сприймався поважною, заможною особою.Shoes are an important part of the costume. However, the possibility of absence in the suit has led to the attitude toward the footwear, which developed in folk culture as well as in Ukrainian science. The collection of footwear in museums in Ukraine and the memorials of fine art, photos, and cinema materials have become the reason for the article writing. The research of the theme chosen by us in Ukrainian ethnology has been conducted in two directions: within the framework of crafts and studies of national costume. Shoes have been changed according to the aesthetic tastes and material conditions of the population, especially during wars; therefore, during the 20th century, occasional returns to more archaic forms have taken place. Footwear, besides a purely functional value, is a sign of status, a characteristic feature of the person's status. Shoes are considered a social marker, emphasizing – proving – the social status of the owner. The attitude of the community to the craft and the shoemaker has been determined by the necessity to satisfy the needs of the population in the shoes: not having the status of a knowing man, the boot is perceived as a typical feature of a respectable, wealthy person.