Вплив тривалого голодування на людину та трансгенераційні наслідки Голодомору-геноциду

Abstract

Мета статті – розкрити зв’язок між впливом голоду на людину і трансгенераційними наслідками трагедії Голодомору-геноциду українців 1932–1933 років. Методологія дослідження ґрунтується на полідисциплінарному підході, у межах якого задля опрацювання вибраного матеріалу задіяно методи контент-аналізу й аналізу причинно-наслідкових зв’язків, методи синтезу й узагальнення, методологічний потенціал трансгенераційної психології, «Genocide Studies» і «Trauma Studies». Наукова новизна полягає в розкритті прихованої логіки, що тягнеться від природи голоду і голодування до трагедії Голодомору-геноциду. Для того, щоб зрозуміти справжні масштаби і глибину трансгенераційних зв’язків між тими, хто пережив «терор голодом», і сучасним поколінням українців, необхідно осмислити психофізіологічний та соціокультурний вимір травми, що «осіла» на рівні переживань, переконань та когнітивних установок наступної генерації. Висновки. Доведено, що намір і організація масового голоду з метою приборкання непокірної України через знищення селянства і українців як етносу і національної групи комуністичним режимом під керівництвом Й. Сталіна не лише призвели до смерті мільйонів людей, а й завдали глибокої психотравми нащадкам і сучасним поколінням українців. Голодування – біологічне явище – тісно пов’язане із соціально-політичними передумовами і особливо наслідками, адже національній групі на стадії парагромадянського суспільства перешкодили перетворитися на політичну націю. Щоб подолати ці наслідки, потрібна як індивідуальна, так і масова, колективна травмотерапії, що сприятимуть створенню позитивної семіосфери. Переведення травматичних спогадів у візуальні, аудіальні чи інші образні форми дозволить розширити фокус травматичної події, вийти за межі травматичної замкнутості та повторюваності (натомість табуювання цієї теми тільки сприятиме поглибленню травми).The purpose of the article is to reveal the connection between the influence of famine on the person and transgenerational consequences of the tragedy of the Holodomor-genocide of Ukrainians in 1932–1933. The methodology of the study is based on the polydiscipline approach, within the scope of which the methods of content analysis and cause-and-effect relationship analysis, methods of synthesis and generalization, methodological potential of transgenerational psychology, Genocide Studies, and Trauma Studies are used for the adaptation of the selected material. The scientific novelty of the study consists in the disclosure of hidden logic that links the nature of famine and starvation and the tragedy of the Holodomor-genocide. To understand the true scale and depth of transgenerational connections between those who have survived the terror by famine and the contemporary generation of Ukrainians, one needs to reflect on the psychological, physiological, and sociocultural dimension of trauma that settles on the level of feelings, beliefs, and cognitive directives of the next generation. Conclusions. It is proved that the intent and organization of mass famine, aimed at the suppression of indocile Ukraine through the extermination of farmers and Ukrainians as ethnos and national groups by the communist regime headed by J. Stalin have caused not only the death of millions of people but also deep psychotrauma to the descendants and contemporary generations of Ukrainians. Starvation—a biological phenomenon—is closely connected with its social and political premises and especially consequences, because the national group on the stage of para-civil society has been prevented from turning into the political nation. In order to overcome these effects, both individual and mass, collective trauma therapies are necessary. Transformation of traumatic reminiscences into visual, audio, or other image forms will help to create the positive semiosphere and expand the focus of the traumatic event, and overstep the traumatic closure and repetitiveness (instead, tabooing of this topic will only deepen the trauma).