Практики культурного дозвілля сільської молоді в Україні (ХХ століття)

Abstract

У статті розглянуто традиційні форми культурного дозвілля сільської молоді в Україні продовж ХХ ст., простежено їхню трансформацію. З’ясовано, що обрядова культура завжди була однією з найефективніших форм соціалізації молоді, яка допомагала поступовому переходу дітей та підлітків з однієї вікової групи до іншої за допомогою колективу. Про це, зокрема, свідчить збереженість й активне функціонування майже до середини ХХ ст. таких давніх форм молодіжного дозвілля, як вечорниці, досвітки, вулиця. З другої половини ХХ ст. вони поступово трансформувалися у нові практики молодіжного дозвілля, які влаштовували у сільських клубах та будинках культури. Останні не лише вирішували проблему зайнятості молоді у вільний час, але й виконували виховні функції, задовольняли потреби у спілкуванні та обміні інформацією. Продовж 1960–1980‑х років участь у культурних, спортивних, розважальних та виховних заходах (різноманітні видовища, змагання, громадські читання, танці тощо) значно покращила реалізацію фізичних, духовних та соціальних потреб сільської молоді. Громадське керування молоддю активно посилилось з боку сільських партійних (насамперед комсомольських) організацій, які головним чином формували в юнаків та дівчат ідеологічні засади необхідні для розвитку типової моделі «радянської людини». Проте, подібне виховання мало й позитивний бік: комсомольці боролися з пияцтвом, порушенням трудової дисципліни, аморальною поведінкою (крадіжками державного, колективного або особистого майна), хуліганством. У 1990‑х роках дозвілля сільської молоді поступово вийшло зі сфери роботи культурних закладів, був майже зовсім втрачений багатий народний досвід молодіжної комунікації. Проте ситуацію могла б змінити активніша діяльність обласних та районних органів виконавчої влади та самоврядування у реалізації різноманітних програм соціального та культурного розвитку сільських населених пунктів, спрямованих на реконструкцію та ремонт приміщень, покращення матеріально-технічної бази соціальних установ на селі, забезпечення їх необхідними професійними педагогічними кадрами тощо.Traditional forms of Ukrainian rural youth cultural leisure in the 20th century are considered in the article. Their transformation is investigated. It has been found that ritual culture has always been one of the most effective forms of youth socialization, providing a gradual transition of children and adolescents from one age group to another with collective help. The above-mentioned is confirmed, in particular, by the preservation and active functioning of such ancient forms of youth leisure as vechornytsi, dosvitky, vulytsya till almost the middle of the XX century. From the second half of the 20th century, they gradually transformed into new forms of youth leisure, held in rural clubs and houses of culture. The latter have both solved problem of youth leisure time and realized educational functions, satisfied the requirements in communication and information exchange. During the 1960s–1980s, participation in cultural, sports, entertaining, and educational activities (various shows, competitions, public readings, dances, etc.) significantly improved the realization of physical, spiritual, and social requirements of rural youth. Public supervision by the youth has been intensified actively by rural party organizations (especially Komsomol). They have mainly formed the ideological foundations of boys and girls, necessary for a typical model of Soviet man development. However, such an upbringing model also has a positive side: Komsomol members struggle against drunkenness, labour discipline violations, immoral behaviour (theft of state, collective, or personal property), and hooliganism. In the 1990s, the rural youth leisure gradually got out of cultural institutions. Rich popular experience of youth communication has been almost completely lost. However, the situation can be changed by more dynamic activity of regional executive power and self-governing bodies in the implementation of various programs of social and cultural development of rural localities, aimed at the reconstruction and repair of premises, improvement of material and technical base of countryside social institutions, providing them with necessary professional pedagogical stuff, etc.