Нова хвиля примусового переселення українців-«остарбайтерів» у післявоєнний період

Abstract

Пам’ять про Другу світову війну протягом усього часу існування радянської тоталітарної системи постійно перебувала під контролем влади, оскільки була важливим засобом легітимізації комуністичного режиму в СРСР. Тому багато проблемних моментів, які суперечили витвореному радянською офіційною ідеологією міфу про «Велику Вітчизняну війну» або замовчувалися, або ж їм давалася тенденційна і часто упереджена оцінка, яка загалом базувалася на відвертій фальсифікації історичних фактів. Одним із таких проблемних питань є вивчення історії українських остарбайтерів. «Остарбайтери» – це радянські громадяни, серед яких значний відсоток займала молодь, що навіть не досягла повнолітнього віку, була направлена німецько-фашистською окупаційною владою до Третього Рейху на примусову працю. Ця проблема у радянській історіографії майже не досліджувалася. З погляду тогочасної сталінської ідеології, такі люди були «зрадниками Батьківщини», а їх досвід праці на ворога не вписувався в офіційну героїко-патріотичну версію війни. Особливому замовчуванню також підлягало і дослідження подальшої долі колишніх остарбайтерів після їхнього звільнення з німецького полону. Значний відсоток стали полоненими сумнозвісного ГУЛАГУ, а над більшістю на все життя закріпилося тавро «неблагонадійних». Слід звернути увагу і на те, що чимало документів, які стосувалися остарбайтерів, з ідеологічних міркувань зберігалися в архівах КДБ і не були доступні для наукового опрацювання. У пропонованій статті автор намагається дослідити механізм карально-репресивної політики сталінського керівництва по відношенню до українських остарбайтерів, розкрити основні форми та методи її реалізації. До таких форм, зокрема, ми відносимо створення радянською владою мережі перевірочно-фільтраційних таборів або пунктів; «трудових армій», які за режимом утримання нагадували концентраційні табори; цілої мережі «інформаторів».Remembrances of World War II have been controlled constantly by the power during the whole time of the Soviet totalitarian system's existence as an important means of the USSR communist regime's legitimation. That’s why many problem moments contradicting the myth about the Great Patriotic War, created by the Soviet official ideology, have been either smothered or estimated tendentiously and often preconceivedly. This appraisal has been based on frank falsification of historical facts. Studies of Ukrainian ostarbeiters' history belong to such problem moments. The ostarbeiters' problem concerning the Soviet citizens hasn’t been researched almost in Soviet historiography. A considerable number of ostarbeiters have been formed by the underage youth, sent to the Third Reich to forced work by the German fascist occupation power. According to the that time Stalin ideology these people were considered traitors of the motherland, and their experience of work for the enemy did not harmonize with the official heroic-patriotic version of war. Research on the further fate of former ostarbeiters after their liberation from German captivity has also been the subject of peculiar ignoring. A considerable percent of them have become the captives of the Gulag. The majority of them have been with the stain of an unreliable person for their whole life. Besides, attention should be paid to the fact that most documents concerning ostarbeiters have been preserved in the archives of the KGB, inaccessible for scientific research due to ideological considerations. The author of the proposed article tries to investigate the mechanism of the punitively-repressive policy of Stalin period leaders as to Ukrainian ostarbeiters, to reveal the main forms and methods of its implementation. In particular, the creation of the system of checking-filtrating camps or points, labour armies, resembling concentration camps according to the regime of maintenance; the whole chain of informers by the Soviet authority is referred to as such forms.