Культуротворча діяльність українських хорових диригентів в умовах таборів Ді‑Пі після Другої світової війни

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена кризою національної ідентичності, яка спостерігається в Україні останніми роками, проблемою повернення історичної пам’яті та пришвидшеними темпами еміграційних процесів у нашій країні. У статті здійснено панорамний огляд культуротворчої діяльності відомих українських хорових диригентів в умовах таборів Ді‑Пі після Другої світової війни – Нестора Городовенка (Німеччина), Лева Туркевича (Австрія), Степана Гумініловича (Італія). У «таборовий період», що був важливим для збереження традицій хорового співу, хори українських емігрантів виконували важливу суспільну місію – гуртували розпорошену національну громаду, виховували в неї сентимент до рідної пісні, яку розглядали як могутній засіб протидії денаціоналізації, асиміляції. Культуротворча місія українських хорів полягала у збереженні вітчизняної хорової літератури і традицій хорового співу, пропагуванні української музичної культури в іншомовному середовищі. Джерельною основою дослідження є мемуари учасників означеного періоду й збірки документів про табори Ді‑Пі. У статті використано історичний, аксіологічний, культурологічний підходи та відповідні їм методи, які визначили методологію дослідження. Зокрема, історико-хронологічний метод застосовано для розгляду діяльності українських хорових диригентів періоду після завершення Другої світової війни, аксіологічний – для визначення цінності здобутків українських митців, культурологічні методи сприятимуть різновекторному представленню внеску діячів культури як у світову, так і в українську скарбниці. Наукову новизну дослідження становить уведення до наукового обігу систематизованої інформації про діяльність українських хорових диригентів в умовах таборів Ді‑Пі після Другої світової війни. Діяльність українських хорових диригентів в умовах таборів Ді‑Пі після Другої світової війни допомогла українцям зберегти свої національну і культурну ідентичності, а для представників інших народів продемонструвала високі сенси і досягнення українського хорового мистецтва.The research relevance is caused by the crisis of national identity that has been observed in Ukraine for the last years, the problem of historical memory return, and the accelerated pace of emigration processes in our country. A panoramic review of the culture-creating activities of famous Ukrainian chorus conductors Nestor Horodovenko (Germany), Lev Turkevych (Austria), and Stepan Huminilovych (Italy) in the context of the Displaced Persons Camps after World War II is proposed in the article. During the camp period, which was important for the preservation of choral singing traditions, the choruses of Ukrainian emigrants realized an important public mission – they united the scattered national community and brought up sentiment to the native song, which is considered a powerful means of resistance to denationalization and assimilation. The cultural mission of Ukrainian choruses was to preserve the national choral literature and traditions of choral singing, to promote Ukrainian musical culture in the conditions of a foreign language environment. The source basis of the study is formed by the memoirs of the participants of the indicated period, collections of documents about the DP Camps. The authoress applies historical, axiological, and cultural approaches and corresponding methods that determine the methodology of the research. In particular, the historical-chronological method is used to analyze the activities of Ukrainian choral conductors after the end of World War II; the axiological method is applied to determine the value of Ukrainian artists' achievements; the culturological method facilitates a multidimensional presentation of the contribution of cultural figures to the world and Ukrainian treasuries. The scientific novelty of the research is the introduction of systematized information about the activities of Ukrainian choral conductors in DP Camps after the end of World War II to the scientific circulation. Conclusions. The activities of Ukrainian chorus conductors in DP Camps after the end of World War II have helped Ukrainians to maintain their national and cultural identity, and demonstrated a high senses and achievements of Ukrainian choral art to the representatives of other nationalities.