Закордонні українці: автохтонність як джерело збереження ідентичності

Abstract

Мета статті полягає в науковій апробації нового підходу в дослідженні такого явища, як автохтонність національних меншин, а саме, вплив автохтонності на збереження національної ідентичності. Саме автохтонність національних меншин зберігає їх ідентичність, надає можливість протистояти асиміляційним тенетам. При тому, як доводить практика, не всім національним меншинам вдалося зберегти власну ідентичність. Постає питання: чому деякі відстояли власну ідентичність, незважаючи на тиск владних структур титульної нації, а інші не досягли такого стану? Як свідчать історичні дані, збереження ідентичності є характерним для тих національних меншин, які мають або мали власну автохтонність. Саме такий стан зберігся в історичній пам’яті поколінь. Задля дослідження зазначеної проблеми авторка проаналізувала теоретичне підґрунтя асиміляції національних меншин, запропоноване європейськими та американськими науковцями і запроваджене владними структурами деяких держав. За основу як приклад було взято асиміляційну схему щодо національних меншин, зокрема українців, запроваджену владними структурами Республіки Польща в міжвоєнний період. Розроблена, відповідно, польськими науковцями й політиками (Р. Дмовським, С. Стемповським, Ю. Ожеховським). Асиміляційна схема реалізувалася через осадництво, утраквізацію та конфесійний чинник. Тема, що розглядається, на наш погляд, є вкрай важливою для майбутнього розвитку європейської спільноти у зв’язку з колапсом сучасної європейської міграційної політики, а також політики адаптації титульних націй до прибулих іноцивілізаційних мігрантів.The article is aimed at the scientific appraisal of a new approach in the research of such a phenomenon as autochtonness of national minorities, namely, autochtonness influence on the national identity preservation. Just the autochtonness of national minorities allows them to preserve their identity, gives an opportunity to resist assimilation nets. At the same time, as it is proven in practice, it has not been a success for all national minorities to keep their own identity. That’s why the question has arisen: why some of them have defended own identity despite the pressure of the authoritative structures of the titular nation, and the others haven’t reached to such a state? As it is affirmed by historical data, identity preservation is typical for those national minorities, which have or had own autochtonness. Just such a state is preserved in the historical memory of generations. The authoress has analyzed theoretical principles of the national minorities' assimilation, proposed by European and American scientists, and established by authoritative structures of some states. It has been done to research the indicated problem. The assimilation scheme for the national minorities, especially Ukrainians, established by the authoritative structures of the Republic of Poland in the interwar period has been taken as the basic example. It has been developed by Polish scientists and politicians (R. Dmowski, S. Stempowski, Yu. Orzehowski). The assimilation scheme has been realized through the osadniks, bilingualism, and the religious factor. In our opinion, the subject under consideration is very important for the future development of the European community in connection with the collapse of modern European migration policy, and also the policy of titular nations adaptation for arriving migrants from other civilizations.