Історія вивчення усних спогадів: позиція Максима Рильського і сучасні підходи

Abstract

У статті проаналізовано фольклористичні проблеми, порушені в статті Максима Рильського «Краса і велич народної творчості» (1957). Багато з цих проблем актуальні до нашого часу. Це стосується провідної проблеми фольк­лористики – визначення основного предмета дослідження, тобто означення меж такого явища, як фольклор, що є фольклором, які терміни використовують для його номінації. М. Рильський аналізує вживання терміна словесність на означення фольклору. Автор, покликаючись на авторитет словника Ушакова, словесністю вважав усю творчість, виявлену в слові, не лише в художньому слові. Термін народна поетична творчість не задовольняв Максим Тадейовича якраз у зв’язку з тим, що він не охоплював «споминів учасників визначних подій», які сьогодні дослідники номінують меморатами (усні спогади) і мемуарами (письмові спогади). І хоча ці тексти не надто художні, тобто їхня мова не така поетично довершена, як у класичних фольклорних жанрах, як-от обрядові та ліричні пісні, фольклористи, на думку Рильського, повинні залучати їх до поля свого дослідження. Удруге Максим Рильський згадав народні оповідання у визначенні терміна словесний фольклор, коли відстоював думку про те, що фольклор надалі активно побутує. Сьогодні ми щоразу переконуємося, що народне слово активно реагує на різні події, і результати цієї словесної діяльності важко вписати у звичну класифікацію фольклорних жанрів. Цю тенденцію помітив свого часу й М. Рильський, у переліку нових записів він знову не забув зазначити народні оповідання. На означення текстів, що їх сьогодні найчастіше називають усною історією, дослідник вжив такі номінації: оповідання, усні оповідання, розповіді, усні розповіді, оповідання бувалих людей, спомини учасників визначних подій. Цей перелік свідчить про те, що автор аналізованої розвідки надавав важливого значення усноісторичним текстам. Три терміни – розповіді, усні розповіді, спомини учасників визначних подій – свідчать, що М. Рильський усвідомлював принципову різницю між літературним і фольклорним текстом.Folkloristics problems raised by Maksym Rylskyi in the article ‘The Beauty and Greatness of Folk Art’ (1957) are analyzed. Many of them are relevant to the present time. This concerns the leading problem of folkloristics – the definition of the main subject of the research, i.e., the determination of the limits of the folklore as a phenomenon, what is folklore, and which terms are used to nominate it. Rylskyi has analysed the use of the term slovesnist’ (literature) to define folklore. The author, referring to the authority of Ushakov’s dictionary, has considered that slovesnist’ includes all the creativity found out in the word, not only the artistic word. The term Folk Poetical Art did not satisfy Maksym Tadeyovych just because it did not cover the ‘memories of the participants of the significant events’, that scholars today call memorials (oral memoirs) and memoirs (written reminiscences). Although these texts are not too artistic, that is, their language is not as poetically completed as in classical folklore genres, such as ritual and lyric songs. Folklorists, according to Rylskyi opinion, should attract them to the field of their research. Maksym Rylskyi has referred to folk narrations for the second time in the definition of the verbal folklore term when he defends the idea that folklore is still used actively. Today we are convinced every time that the folk word responds actively to different events, and the results of this verbal activity are difficult to fit into the usual classification of folklore genres. Rylskyi has noticed this tendency at that time, and in the list of new records he again does not forget to mention folk stories. The researcher has used the following nominations for the definition of the texts, which today are often called the oral history: stories, oral stories, short stories, stories of experienced people, memories of the participants of the significant events. This list indicates that the author of the analyzed work has considered that oral stories are very important. Three terms: narratives, oral narratives, the reminiscences of the participants of significant events affirm that Rylskyi has comprehended the fundamental difference between literary and folklore text.