Традиційний народний одяг угорців Закарпаття середини ХІХ – першої половини ХХ ст.

Abstract

У статті на основі наявної літератури, архівних і польових етнографічних матеріалів, а також фондової збірки Закарпатського музею народної архітектури та побуту проведено комплексний аналіз складових традиційного народного жіночого й чоловічого вбрання угорців Закарпаття середини ХІХ – першої половини ХХ ст. Угорці компактно проживали і проживають у прикордонних районах краю. Центром їхнього розселення є Берегівський район. У розвідці детально описано процес крою жіночих сорочок досліджуваного регіону: стану сорочок, рукавів. Особливу увагу звернено на оздоблення сорочок вишивкою. Для угорців краю характерним було використання багатьох різновидів техніки «гладь». В орнаментальній композиції вишивки домінуючими є різноманітні рослинні композиції, улюбленими мотивами – тюльпани, фіалки, волошки. У народному вбранні угорців краю вишивка гармонійно поєднувалася з мереживом. Давнім типом чоловічого верхнього одягу угорців Закарпаття було сукняне пальто («сюр», «ціфрасюр»). Він має спільні риси із сусідніми лемківськими чугами, гуцульськими й буковинськими мантами. У межах цього виду одягу більшою мірою, ніж в інших, поєдналися риси чисто побутового призначення й високохудожнього оздоблення вишивкою та аплікацією. Оздоблення сюрів позначено різностильовими західноєвропейськими впливами в поєднанні з традиційним народним угорським мистецтвом. Зібраний матеріал свідчить, що впродовж ХІХ – першої половини ХХ ст. як у жіночому, так і в чоловічому вбранні угорців краю відбувалися зміни, пов’язані з появою нових форм одягу: жіночого костюма («мадяр руго»), «ціфрасюра», чоловічого костюма-трійки (піджак, штани «галіфе», безрукавка («лайбі»)), витіснення білих жіночих бунд червоними святковими та ін.The author, based on available literature, archival and field ethnographic materials, as well as a fund collection of the Transcarpathian Museum of Folk Architecture and Customs, conducts, in his article, a comprehensive analysis of components of the traditional folk women’s and men’s clothing of Transcarpathian Hungarians in the mid-19th through to the first half of the 20th century. Hungarians have lived compactly in the region’s borderland. The centre of their settlement is Berehovo District. The article describes in detail the process of cutting women’s chemises in the region under study: the condition of shirts and sleeves. The author pays special attention to embellishing shirts with embroidery. The region’s Hungarians were characterized by the use of various types of satin stitch technique. The ornamental composition of embroidery is dominated by a variety of plant compositions, with tulips, violets, and cornflowers as popular motifs. In folk costumes of the region’s Hungarians, embroidery was harmoniously combined with lace. An ancient type of men’s outerwear of Transcarpathian Hungarians was a cloth coat (szűr, cifraszűr). It has common features with the neighbouring Lemko’s chuha and Hutsul and Bukovynian manty. Within this type of clothing, to a greater extent than in other ones, features of purely domestic purpose and of highly artistic decoration with embroidery and applique were combined. The decoration of szűr is marked by Western European influences of various styles in combination with traditional Hungarian folk art. The collected material shows that during the 19th through the first half of the 20th century, both in women’s and men’s clothing of the region’s Hungarians, there were changes related to the emergence of new forms of attire: women’s costume (Magyar ruhá), cifraszűr, men’s three-piece suit (suit jacket, breeches, and tank top (laybi)), and supplantation of white women’s bunda by red festive ones, etc.