Українська зовнішня політика після Переяслава: стратегічні цілі та тактичні відступи другої половини 1655 р.

Abstract

У статті аналізуються зовнішньополітичні орієнтири Гетьманщини після Переяславської угоди 1654 р., зокрема виклики, що постали перед Україною у другій половині 1655 р. Автор досліджує взаємини з Московією, Кримським ханатом, Річчю Посполитою та Швецією, акцентуючи на спробах Богдана Хмельницького зберегти політичну автономію та залучити нових союзників. Увага зосереджена на зміні геополітичної ситуації, дипломатичних зусиллях гетьмана та обмеженнях, зумовлених Московською політикою. Підкреслюється важливість регіонального контексту для розуміння логіки української зовнішньої політики.