Латвійсько-українські зв’язки за доби УНР

Abstract

У статті розглядається досі не висвітлена в історіографії сторінка латвійсько-українських взаємин — від їх започаткування в 1917 р. й до закінчення в 1920–1921 рр. Висвітлюється встановлення дипломатичних стосунків, діяльність консульства й місії УНР у Ризі, а також контакти дипломатичних представників Латвії й України в Лондоні, Варшаві, Гельсінкі. Звернено увагу на ще один невідомий аспект двосторонніх відносин — участь латишів, офіцерів українських збройних сил, у боротьбі за незалежність України. Автор вказує на Польщу як на один із головних чинників, що зумовили ставлення латвійського уряду до УНР у 1920 р. Окремо згадується про велику роль у встановленні й зміцненні латвійсько-українських стосунків першого міністра закордонних справ Латвії З.Мейєровіца й латвійського дипломатичного представника у Варшаві А.Кенінаша. Особливу увагу присвячено участі делегації УНР як рівноправного партнера в конференції балтійських країн у Балдурі.The article reviews still unlit page in historiography about Latvian-Ukrainian relations from their establishment in 1917 and till ending in 1920–1921. It sheds light on the establishment of diplomatic relations, consulate activity and mission of UNR in Riga, as well as contacts of diplomatic representatives of Latvia and Ukraine in London, Warsaw, Helsinki and other European capitals. The attention is drawn to another unknown aspect of bilateral relations – participation of Latvians, officers of Ukrainian armed forces, in struggle for independence of Ukraine. Author indicates Poland’s side as one of the main factors, which caused attitude of Latvian government towards UNR in 1920. Separately it recalls big role of first Minister of international relations of Latvia Z.Meierovics and Latvian diplomatic representative in Warsaw A.Keniņš in establishment and strengthening of Latvian-Ukrainian relations. Special attention is drawn to participation of UNR’s delegation as equal partner in the conference of Baltic countries in Balduri.