Баскський націоналістичний рух в Іспанії франкістського періоду (1939–1975)

Abstract

Мета статті: простежити шляхи розвитку баскського націоналістичного руху у Франкістській Іспанії, висвітлити його ідеали та цілі, легальні форми і збройні методи спротиву режиму. У роботі використані загальнонаукові й історичні методи дослідження, а також методи історичного джерелознавства, застосовані згідно з принципами об’єктивності та світоглядно-ідеологічної неупередженості. Наукова новизна полягає у з’ясуванні внутрішніх структурних трансформаційних перетворень Іспанської держави в 1939–1975 рр. та їх впливу на піднесення й радикалізацію баскського націоналістичного руху. Простежено зміни в його ідеології, що викликали появу нових форм і методів протистояння франкістському режиму в боротьбі баскських націоналістичних угрупувань за створення незалежної Великої Еускаді – Країни Басків. Висновки. Характер національної політики франкістського уряду Іспанії в 1939–1975 рр. визначала стратегія пошуку символічних цінностей, здатних об’єднати й консолідувати народи країни в єдину політичну націю. При цьому автократичний режим жорстоко придушував будь-який прояв регіональних націоналізмів як ознаку сепаратизму та намагався знищити периферійну ідентичність народів Іспанії. У 1937 р. франкістським декретом була ліквідована автономія Країни Басків, скасовано традиційні для цього історико-культурного регіону на заході Піренеїв податкові пільги (conciertos economicos), накладено заборону на використання в публічних закладах баскської народної мови Euskara. Унаслідок чогобаскський націоналістичний рух еволюціонував до виокремлення в 1959 р. радикальної його течії, що її уособлювала ЕТА – Euskadi Ta Azkatasuna (Баскська Батьківщина та Свобода). На відміну від лідерів Баскської Націоналістичної партії (PNV), які вважали, що «тиха війна» могла б бути більш ефективною стратегією збереження баскської нації під диктатурою, ЕТА стала на шлях збройної боротьби. Вона розгорнула партизанську війну, основними методами ведення якої стали терористичні акти у велелюдних містах, розбійні напади на установи державної влади та управління, а також викрадення іспанських високопосадовців і правоохоронців.The purpose of the publication: to trace the development of the Basque nationalist movement in Francoist Spain, to highlight its ideals and goals, legal forms and armed methods of resistance to the regime. The work uses general scientific and historical research methods, as well as methods of historical source studies, applied in accordance with the principles of objectivity and ideological impartiality. The scientific novelty lies in the elucidation of the internal structural transformational changes of the Spanish state in 1939–1975 and their impact on the rise and radicalization of the Basque nationalist movement. Changes in its ideology are traced, which caused the emergence of new forms and methods of opposition to the Francoist regime in the struggle of Basque nationalist groups for the creation of an independent Greater Euskadi – the Basque Country. Conclusions. The nature of the national policy of the Francoist government of Spain in 1939–1975 was determined by the strategy of searching for symbolic values capable of uniting and consolidating peoples of the country into a single political nation. At the same time, the autocratic regime brutally suppressed any manifestation of regional nationalisms as a sign of separatism and tried to destroy the peripheral identity of peoples of Spain. In 1937, the autonomy of the Basque Country was liquidated by a Francoist decree. Tax exemptions (conciertos economicos), traditional for this historical and cultural region in the western Pyrenees, were cancelled, and the use of the Basque language Euskara in public institutions was banned. As a result, the Basque nationalist movement evolved until the separation in 1959 of its radical current, which was personified by ETA – Euskadi Yes Azkatasuna (Basque Homeland and Freedom). Unlike leaders of the Basque Nationalist party (PNV), who believed that a «quiet war» could be a more effective strategy for preserving the Basque nation under dictatorship, ETA embarked on an armed struggle against it. It launched a guerrilla war, the main methods of which were terrorist acts in densely populated cities, robberies on state power and administration institutions, and the kidnapping of high-ranking Spanish officials and law enforcement officers.