Парадигма регіонального розвитку: географічні аспекти туристсько-рекреаційних дестинацій

Abstract

Туризм та рекреація є мультидисциплінарним феноменом, що акумулює природні, соціокультурні, економічні та екологічні чинники, інтегруючи їх у конкретному географічному просторі. Географічне дослідження туристсько-рекреаційних дестинацій – це наукове підґрунтя для просторового планування, формування туристичних кластерів, стратегічного позиціонування регіонів та реалізації концепції їх сталого розвитку, яке полягає в обґрунтуванні інтегрованого підходу до кластеризації та типізації дестинацій України на основі географічних аспектів та мікс-моделі кластерного аналізу, які доповнені моделлю життєвого циклу дестинацій з урахуванням зовнішніх та внутришніх чинників післявоєнної відбудови країни. Переосмислення географічних аспектів розвитку дестинацій для економічного, соціального та культурного відновлення України заснований на пошуку ефективної кластерної моделі розвитку туристично-рекреаційного комплексу та принципах державно-приватного партнерства. Тому аналіз географічної типології дестинацій в дослідженні ґрунтується на врахуванні просторових, природно-географічних та ландшафтних характеристик територій. Просторові типи організації дестинацій відбивають ступінь компактності, взаємозв’язку й концентрації туристичних функцій у межах конкретної території. Поза межами конкретної дестинації формуються та розвиваються зовнішні чинники, які є результатом глобальних, національних або міжрегіональних процесів та виконують роль каталізаторів або обмежень, що формують загальне середовище функціонування туристсько-рекреаційного простору. Вони задають макроумови: геополітичну стабільність, інвестиційний клімат, політичну волю до підтримки приватно-державного партнерства, міжнародну допомогу тощо. Здатність територіальних спільнот, бізнесу та влади використати зовнішні стимули; адаптуватися до викликів (зокрема повоєнних) та мобілізувати наявні ресурси є внутрішніми чинниками та рушійною силою кластероутворення. Класифікація моделей кластеризації туристсько-рекреаційних дестинацій дозволяє сформувати системну основу для їх типізації та стратегічного управління розвитком, а застосування кластерної мікс-моделі, яка поєднує ієрархічну кластеризацію, алгоритми типу k-середніх, методи щільнісної кластеризації (DBSCAN), а також мережеві підходи (Louvain, Girvan–Newman), забезпечує гнучкий, комплексний і адаптивний інструментарій для аналізу структурних, функціональних і просторових особливостей туристсько-рекреаційних територій.Tourism and recreation is a multidisciplinary phenomenon that accumulates natural, socio-cultural, economic and environmental factors, integrating them in a specific geographical space. Geographical research of tourist and recreational destinations is a scientific basis for spatial planning, the formation of tourist clusters, strategic positioning of regions and the implementation of the concept of their sustainable development, which consists in substantiating an integrated approach to clustering and typification of Ukrainian destinations based on geographical aspects and a mix model of cluster analysis, which are supplemented by a model of the life cycle of destinations taking into account external and internal factors of the country’s post-war reconstruction. Rethinking the geographical aspects of destination development for the economic, social and cultural recovery of Ukraine is based on the search for an effective cluster model for the development of the tourism and recreation complex and the principles of public-private partnership. Therefore, the analysis of the geographical typology of destinations in the study is based on taking into account the spatial, natural-geographical and landscape characteristics of the territories. Spatial types of destination organization reflect the degree of compactness, interconnection and concentration of tourism functions within a specific territory. Outside a specific destination, external factors are formed and developed, which are the result of global, national or interregional processes and play the role of catalysts or restrictions that shape the general environment for the functioning of the tourism and recreation space. They set macro conditions: geopolitical stability, investment climate, political will to support private-public partnership, international assistance, etc. The ability of territorial communities, business and authorities to use external incentives; adapt to challenges (in particular post-war ones) and mobilize available resources are internal factors and the driving force of cluster formation. The classification of clustering models of tourist and recreational destinations allows for the formation of a systemic basis for their typification and strategic management of development, and the use of a cluster mix model, which combines hierarchical clustering, k-means algorithms, density clustering methods (DBSCAN), as well as network approaches (Louvain, Girvan–Newman), provides a flexible, comprehensive and adaptive toolkit for analyzing the structural, functional and spatial features of tourist and recreational areas.