Козацьке порубіжжя у Великій політиці та повсякденні між двома російсько-турецькими війнами першої третини ХІХ ст. (за матеріалами Держархіву Одеської області)

Abstract

У публікації до уваги читачів пропонуються документи, які розкривають повсякденне життя “турецьких” козаків – запорозьких та некрасівських – на османсько-російському кордоні, а також локалізують місця їхнього розташування у Подунав’і початку ХІХ ст. Запропоновані матеріали являють собою листування російської та османської адміністрації щодо розмежування кордону між двома російсько-турецькими війнами 1806-1812 рр. та 1828-1829 рр., карти розміщення задунайських та некрасівських козацьких рибалок. Вони дозволяють з’ясувати, що між козаками різних груп залишалися тісні контакти на господарському підгрунті, багато в чому їх зберігала османська прикордонна адміністрації та коменданти (назирі) дунайських фортець. В той самий час російська прикордонна адміністрація намагалась витіснити «турецьких» рибалок-козаків, щоб запобігти їхньому спілкуванню з родичами у дунайських містах та фортецях. Документи публікуються вперше.In the publication, readers are offered documents that reveal the everyday life of "Turkish" Cossacks – Zaporozhian and Nekrasov – on the Ottoman-Russian border, as well as localize their location in the Danube region in early XIX century. The proposed materials are correspondence between the Russian and Ottoman administrations to delimit the borders after two Rusian-Turkish wars of 1806-1812 and 1828-1829, maps of the placement of the Danube and Nekrasov Cossack fishermen. They allow us to find out that between Cossacks of different groups there were close contacts on the economic basis, largely preserved by the Ottoman border authorities and the commandants (Naziri) of the Danube fortresses. At the same time, the Russian border administration tried to oust the "Turkish" Cossack fishermen to avoid communicating with their relatives in Danube towns and fortresses. Documents are published for the first time.В публикации вниманию читателей предлагаются документы, которые раскрывают повседневную жизнь "турецких" казаков – запорожских и некрасовских – на османо-российской границе, а также локализуют места их расположения в Подунавье в начале XIX в. Предложенные материалы представляют собой переписку российской и османской администрации по разграничению границы между двумя русско-турецкими войнами 1806- 1812 гг. и 1828-1829 гг., карты размещения задунайских и некрасовских казацких рыбаков. Они позволяют выяснить, что между казаками разных групп оставались тесные контакты на хозяйственной почве, во многом их сохраняла османская приграничная администрация и коменданты дунайских крепостей. В то же время российская пограничная администрация пыталась вытеснить «турецких» рыбаков-казаков, чтобы избежать их общению с родственниками в дунайских городах и крепостях. Документы публикуются впервые.