«Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості Максима Рильського

Abstract

У статті на основі опублікованих і неопублікованих джерел розглянуто звернення видатного поета, вченого М. Рильського у власній життєтворчості до проблем збереження природних і культурних пам’яток. Здійснено спостереження з антропологічної перспективи сучасного стану «живої пам’яті» про перебування поета в м. Ірпені. Авторка стверджує, що поет і вчений через відповідні категорії апелює до читача, порушивши важливу тему внутрішньої свободи людини в закритому суспільстві. Природна і культурна спадщина України була для М. Рильського тим своєрідним вільним простором, через який він намагався реалізувати свої творчі й національно-громадські плани в обмежених умовах радянського тоталітаризму. Відомо, що неодноразово поета звинувачували в ескапізмові, втечі від реального життя (зокрема в просторово-пейзажній ліриці). Однак у життєтворчості М. Рильського віднайдено чимало фактів, коли поезія була живим відгуком на реальні події та зливалася з його вчинками щодо збереження природно-культурних пам’яток. З‑поміж іншого, митець переймався проблемою неправомірного втручання у природні ландшафти, потребою надання заповідності культурно-природним пам’яткам, збереження пам’яті про українських корифеїв тощо. На підтвердження цього авторкою залучені епістолярна спадщина М. Рильського і спогади про нього. Щодо сучасного стану функціонування культурної пам’яті про власне М. Рильського і його кола однодумців у м. Ірпені, було здійснено експрес-опитування жителів краю, яке виявило їхню недостатню обізнаність і нагальну потребу цілеспрямованої діяльності місцевої спільноти в підтримці культурної та природної спадщини Приірпіння.The article is based on published and unpublished sources. An outstanding poet and scientist, Maksym Rylskyi, appeals to the problem of natural and cultural monuments preservation in his life and works, which is considered in the article. The observations of the current state of living memory of the poet’s stay in the city of Irpin are carried out from an anthropological perspective. The authoress is claiming that the poet and scientist appeal to the reader through the appropriate categories, raising the important topic of the inner freedom of a person in a closed society. The natural and cultural heritage of Ukraine is considered by M.Rylskyi as an original free space through which he tries to realize his creative, national, and public plans in the confined conditions of Soviet totalitarianism. It is known that the poet has been accused repeatedly of escapism, escape from real life (especially in spatial and landscape lyrics). However, many facts can be found in Rylskyi's life and work, when poetry has become a living response to real events and merged with his actions regarding the preservation of natural and cultural monuments. In particular, among other things, the author has been worried about the problem of illegal interference in natural landscapes, the need to protect cultural and natural monuments, preserve the memory of Ukrainian luminaries, etc. To confirm this, the authoress has attracted the epistolary heritage of M. Rylskyi and reminiscences on him. Regarding the current state of functioning of the cultural memory on M. Rylskyi himself and the circle of like-minded people in Irpin, an express survey of the inhabitants of the region is conducted. It shows a lack of awareness and the urgent need for purposeful activity of the local community in supporting the cultural and natural heritage of the Iprin river basin.