Прислів’я чи приказка: терміни пареміології у висвітленні мереології

Abstract

Ідіоматика прислів’їв спирається на частковості, позначені меронімами, що піддаються множинним семантичним переходам, які позначаються поняттям металепсис. Концепція металепсису істотно допомагає з’ясуванню відмінностей прислів’їв від приказок, що належать до універсальних категорій пареміології. На противагу метафорі як стислому порівнянню з узагальнюючими імплікаціями риторична фігура металепсису не тягне за собою таких імплікацій, а відтак залишається на рівні абстракції ізоляції без генералізації. Саме комбінації синекдох і метонімій забезпечують множинні семантичні переходи, а отже, переосмислення відособлених значущих часткових деталей, позначених меронімами. Під цим оглядом приказки можуть розглядатися як такі, що вказують на вирішальні частковості, тоді як прислів’я розвивають семантичні переходи, які звідси виводяться. Мереологія пов’язує ці характеристичні деталі із суб’єктно-об’єктним відношенням, де деталі переосмислюються як приналежні до цілого як активного суб’єкта за способом синекдохи. Своєю чергою взаємні відсилання деталей одна до одної роблять метонімію базою, що служить множинним семантичним переходам у об’єктному полі ситуативних обставин вислову. Це уможливлює розширення інтерпретаційного поля прислів’їв, виправдовуючи відтак їхнє давнє розуміння як алегорій. Відповідно, прислів’я можуть конвертуватися в загадки, прибираючи проблемний модус вислову, натомість приказки залишаються констатуючими твердженнями. Мінімальний обсяг семантичних трансформацій у рамках приказок уможливлює переосмислення меронімів як позначень частковостей з урахуванням їхньої функціональної залежності від цілої текстової ситуації. Відкриваються можливості виявлення перетворень меронімів на ситуативні антоніми через протиставлення частковостей у мовній картині світу.The proverbial idioms are based upon the particulars designated with meronyms that are transformed with complex semantic transitions defined with the term metalepsis. The concept of metalepsis contributes essentially to elucidating the differences between adages and proverbs that belong to the universal categories of paremiology. In contrast to metaphor as a concise comparison with the generalizing implications, the rhetorical figure of metalepsis doesn’t entail such implications and remains within the level of the abstraction of isolation, void of generalization. Just the combinations of synecdoches and metonymies procuring multiple semantic transitions and thus reconsidering the meaningful separated partial details designated with meronyms. In this respect, adages can be regarded as those pointing out the decisive partialities, while proverbs develop the ensuing semantic transitions. Mereology connects these characteristic details with the subject–object relation, where details are reconceived as those belonging to the active subject of entirety in the manner of synecdoche. In its turn, the mutual references of details make metonymy serve as the basis for multiplying semantic transitions within the field of objects of situational circumstances of the utterance. It enables the widening of the interpretative field of the proverbs, thus justifying their ancient definition as a kind of allegory. Respectively, proverbs can be converted into riddles, acquiring thus the problematic mode of utterance, whereas adages remain assertive statements. The minimal scope of semantic transformations within the framework of an adage enables reconsidering meronyms as the designations of partialities concerning their functional dependence upon the entire textual situation. Thus, the opportunities are disclosed as to the transformation of meronyms into situational antonyms through the detection of the contrapositions of those particulars within the verbal world’s map.