Дискретный характер возникновения парамагнитного эффекта в сверхпроводнике с током

Abstract

Экспериментально установлено, что при наложении слабого продольного магнитного поля на оловянный монокристаллический цилиндр, по которому протекает надкритичный ток, его относительная кажущаяся магнитная проницаемость μ* нарастает в процессе кинетики парамагнитного эффекта квазидискретным образом. Число N волнообразных «ступенек» на кинетических кривых не зависит от величины надкритичности тока (т.е. от величины восстановленного током электросопротивления), а зависит лишь от скорости процесса и равно 4 для очень малых скоростей dμ*/dt~1мин⁻¹ и 2 для скоростей на порядок больших. Наблюденные особенности кинетики могут быть обусловлены скачкообразной перестройкой топологии границ между нормальными и сверхпроводящими доменами в результате смены кругового поля тока геликоидальным результирующим полем.Експериментально встановлено, що при накладенні слабкого подовжнього магнітного поля на олов'яний монокристалічний циліндр, по якому протікає надкритичний струм, його відносна уявна магнітна проникність μ* зростає в процесі кінетики парамагнітного ефекту квазідискретним чином. Число N хвильоподібних «сходинок» на кінетичних кривих не залежить від величини надкритичності струму (тобто, від величини відновленого струмом електроопору), а залежить лише від швидкості процесу і дорівнює 4 для дуже малих швидкостей dм*/dt~1мин⁻¹ і 2 для швидкостей на порядок більших. Спостережені особливості кінетики можуть бути обумовлені стрибкоподібною перебудовою топології меж, розділяючих нормальні і надпровідні домени, в результаті зміни кругового поля струму гелікоїдальним результуючим полем.Experimentally it fixed that at superposition of a weak longitudinal magnetic field on the tin monocrystalline сylinder through which runs a supercritical current, its relative apparent magnetic permeability μ* builds up during kinetic of paramagnetic effect in a quasidiscrete manner. The number N of "steps" on kinetic curves does not depend on magnitude of a current (i.e., on magnitude of reduced by current resistance), and depends only on a process velocity and is equal 4 for very small velocities - dμ*/dt~1min⁻¹, and 2 for order major velocities. Kinetic singularities observed can be stipulated by the jump reorganization of topology of boundaries between normal and superconducting domains as a result of changeover of a circular current field to a helical resulting field.