Старці та їхні свідчення у межовому судочинстві Руського воєводства першої половини ХVІ ст.

Abstract

У статті досліджено роль старців (старших людей) у межовому судочинстві Руського воєводства кінця XV – першої половини XVІ ст. Особлива увага зосереджена на питанні взаємодії локальної усної традиції, носіями якої були старці, та писемних документів у процесі виводу маєткових границь. Розглянуто також питання зменшення ваги інституції старців у межовому судочинстві даного періоду.В статье исследуется роль старцев (старших людей) в граничном судопроизводстве Руського воеводства конца XV – первой половины XVІ в. Особенное внимание уделено взаимодействию локальной устной традиции, носителями которой были старцы, и рукописных документов в процессе вывода границ имений. Рассматривается также вопрос уменьшения веса институции старцев в граничном судопроизводстве данного периода.The article examines the role of old men (starci, senes) in the perambulation of borders of the royal and private land estates in the Rus’ Palatinate during the first half of the 16th century. The special emphasis is put on the interaction of written documents and oral testimonies of old men at the court proceedings. The particular role of senes in the dispute settlements was determined by the fact of their reputation as the bearers of the knowledge of the local landscape and as the experts, responsible for the preservation and transmission of the local memory about various customs and existing borders between estates. Peasants’ memories, as manifested by the village elders, were adjusted and reshaped according to the logic of the disputing process.