Зв’язки між показниками варіабельності ритму серця і параметрами фонової ЕЕГ у пацієнтів із хронічним захворюванням нирок

Abstract

Ми досліджували кореляційні зв’язки між показниками варіабельності ритму серця (ВРС), виміряними на основі реєстрації кардіоінтервалограми (КІГ), і параметрами основних ритмів паралельно відведеної ЕЕГ у чоловіків, що страждають на хронічний пієлонефрит у фазі ремісії. Отримані низка рівнянь множинної регресії, що віддзеркалюють взаємозалежності абсолютних і відносних спектральних і часових показників КІГ, з одного боку, та амплітудно-частотних і спектральних параметрів ЕЕГ – з іншого. За значеннями коефіцієнта канонічної кореляції з параметрами ЕЕГ показники КІГ розміщувались у наступному порядку: амплітуда моди (R = 0.72), спектральна щільність потужності (СЩП) низькочастотного (LF) компонента (R = 0.66), pNN₅₀ (R = 0.65), мода (R = 0.64), SDNN (R = 0.63), СЩП дуже низькочастотного – VLF (R = 0.625) і високочастотного – HF (R = 0.55) компонентів, RMSSD (R = 0.545), СЩП наднизькочастотного (ULF) компонента (R = 0.455) та варіаційний розмах (R = 0.38). Відносні СЩП компонентів КІГ, як і LFnu, слабше корелювали з параметрами ЕЕГ (R = 0.535–0.42 та R = 0.42), однак відношення потужностей LF/HF продемонструвало досить тісний зв’язок (R = 0.56). Максимальний зв’язок із параметрами ЕЕГ був констатований у стрес-індексу Баєвського (R = 0.80). Найбільший вплив на показники ВРС, судячи із факторних навантажень, справляють абсолютна СЩП α-ритму в локусах O1 (r* = –0.51), Р3 (r* = –0.35) і С4 (r* = –0.29), δ-ритму в локусах Fp1 (r* = –0.41), O1 (r* = –0.40), T5 (r* = –0,39), F7 (r* = –0.39) і T6 (r* = –0.35), β-ритму в локусі О1 (r* = –0.34), відносна СЩП θ-ритму в локусах F8 (r* = 0.38), Fр1 (r* = 0.32) та F4 (r* = 0.28), а також індекс θ-ритму (r* = 0.47) і модальна частота β-ритму (r* = 0.43).