Олесь Гончар промовляє французькою мовою

Abstract

Франкомовна гончаріана пройшла понад піввіковий шлях, часто відображаючи діаметрально протилежні судження про майстра української прози. О. Гончар (1918 – 1995) як видатний письменник другої половини ХХ ст. не лишився поза увагою критика П'єра Декса, люксембурзької франкомовної письменниці Розмарі Кіффер, французького славіста Жоржа Люціані та ін. Переклади французькою мовою десяти новел письменника (1972), романів “Прапороносці” (1948), “Перекоп” (1958), “Тронка” (1963), “Циклон” (1977), “Твоя зоря” (1982), а також фрагментів із роману “Собор” (2004) не тільки стали промовистою сторінкою інтеграції української культури за кордон, але дають вдячний матеріал для глибокого монографічного дослідження франкомовного прочитання прози О. Гончара.With the return of Ukraine to the political and cultural space of Europe, the historical and comparative studies of the Ukrainian literature’s entry into various European cultures, in particular the Francophone ones, become especially relevant. The ties of Ukrainian culture with the French realm having broadly developed since the Middle Ages, lasted during the European Renaissance and Enlightenment (esp. in the fields of diplomacy and education). Since the early 19th cent. Francophony abundantly entered various domains of the Ukrainian culture, primarily literature. Ivan Kotliarevskyi, Petro Hulak- Artemovskyi, Hryhoriy Kvitka-Osnovyanenko, Taras Shevchenko, Marko Vovchok, and, further on, Ivan Naumovych, Pavlyn Svientsits’kyi, Marko Kropyvnytskyi a.o. were related to French culture through their literary activities. Having, more than twenty years ago, a sabbatical at the Ministry of Culture of France, the author of this essay compiled a preliminary bibliographic list of 125 Ukrainian cultural personalia entering the Francophone space, Oles’ Honchar being among them. The rise of new encyclopaedic editions, work in various Austrian, French, Belgian institutions as well as elaboration of Ukrainian library collections have made it possible to almost double this number. Hence a special interest in how Ukrainian writers, particularly the most illustrious in Ukrainian culture, were read, translated, and studied in one or another French-speaking country. Oles Honchar’s biography, his fiction, essays, epistolary are drawing a considerable attention again. The reason of it, beside the writer’s centennial jubilee and other things, is the appearance of the Honchar’s Diary, where the classic of Ukrainian literature spoke frankly of all that had been a sore in his soul for many years, and poured out his innermost confessions in the pages. Oles Honchar’s works have been translated into French for more than fifty years, often creating thoroughly opposite opinions about the writer — an outstanding master of the Ukrainian prose. Oles Honchar (1918—1995), as a writer of distinction in the 2nd half of the 20th century, was not left beyond attention by the critic Pierre Daix, Luxemburg French-speaking writer Rosemarie Kieffer, French slavist Georges Luciani and others. French translations of the writer’s ten short stories (1972), novels “Banner-bearers” (1948), “Perekop” (1958), “Tronka” (1963), “Cyclone” (1977), and “Your star” (1982) as well as the extracts from the novel “Cathedral” (2004) not only form a significant phase of Ukrainian cultural integration in Europe but also provide an advantageous material for the profound monographic research of translating Oles Honchar’s prose into French.Франкоязычная гончариана прошла более чем полувековой путь, часто отображая диаметрально противоположные суждения о мастере украинской прозы. О. Гончар (1918 – 1995) как выдающийся писатель второй половины ХХ века не остался без внимания критика Пьера Дэкса, люксембургской франкоязычной писательницы Розмари Киффер, французского слависта Жоржа Люциани и др. Переводы на французский язык десяти новелл писателя (1972), романов “Знаменосцы” (1948), “Перекоп” (1958), “Тронка” (1963), “Циклон” (1977), “Твоя заря” (1982), а также фрагментов из романа “Собор” (2004) являются не только красноречивой страницей интеграции украинской культуры за рубеж, но и представляют благодарный материал для глубокого монографического исследования франкоязычного прочтения О. Гончара.