Українські реалії в літературному доробку Михалона Литвина

Abstract

Статтю підготовлено в контексті студіювання креативного потенціалу віленського писарського середовища. Останнім часом до нього зараховують автора латиномовного трактату «Про норови татар, литовців і москвитян» (бл. 1550 р.), відомого за скороченою версією, надрукованою в Базелі Й.Ґрассером (1615 р.) – Михалона Литвина. Уважається, що під цим псевдонімом приховав своє справжнє ім’я секретар литовської великокнязівської канцелярії Венцеслав Миколайович, до біографії якого авторка додає декілька нових фактів. Побіжно розглянувши оцінки праці Литвина в поточній історіографії, авторка зупиняється на хибах її останньої за часом публікації (неповнота бібліографічних даних, некоректні переклади, іґнорування специфіки базельського видання та інформації, наявної в передмові Й.Ґрассера), а також на тематичних лакунах у дослідженнях Литвинового твору. До них належать, зокрема, деякі українські (передусім київські) реалії трактату, аналіз яких дає можливість, з одного боку, пролити додаткове світло на особливості творчості Михалона Литвина, а з іншого – простежити долю його ідей у пізнішому письменстві. Ідеться про міфологему «Київ = Троя», несамохіть продуковану Литвином, а також про зафіксовані ним зразки усної традиції й інформацію стосовно взаємин Києво-Печерського монастиря та урядових кіл Московської держави. Останній сюжет, на перший погляд малозначущий, змушує придивитися до дій московських володарів щодо захисту інтересів «закордонних» монастирів і церков, які зберегли свою власність на території, втраченій Литвою на початку ХVІ ст. Ця політика зміцнювала промосковські настрої у середовищі українського православного духівництва, які вповні виявилися в постберестейський період.The article focuses on the treatise "De Moribus Tartarorum, Lituanorum et Moschorum" written in Latin са.1550, presented to the Polish-Lithuanian ruler Sigismund August and fragmentarily published in 1615. Its author hid his name under the pseudonym Michalonus Lituanus. The treatise is now attributed to Wenceslaw Mikolaewich, a Latin secretary of the Grand Duchy of Lithuania’s state chancellery. Author adds some new facts to his biography and analyzes Ukrainian aspects of his literary work. This helps her to shed some additional light on the treatise as a monument of sociopolitical thought of the age. A special attention is paid to the concept "Kyiv as Troy" which is the only evidence of public reception of the treatise. Of no less importance is a controversial issue of relationship between Muscovite ruling circles and some Kyivan monasteries which lost their land property after the war between Muscovy and Lithuania (1500–1503). According to author’s observations, in the 16th century in contradiction to what Lituanus said Muscovite rulers recognized legal right of Kyivan monasteries to draw interest from monastic lands near Novhorod- Siverskyi, Starodub and Putyvl.