До 150-річчя Адріана Вікторовича Прахова

Abstract

Професор історії мистецтв Адріан Вікторович Прахов — людина виняткової енергії та ініціативи, невтомної художньої фантазії та любові до старовини. Щоб мати змогу вивчати пам’ятки давньоруського зодчества, віддати свій талант їх відтворенню, будівництву та оздобленню нових храмів, він залишив кафедру престижного імператорського університету в Петербурзі й оселився в Києві, де посів місце професора Київського університету. Тут він поринув у вивчення давньоруських пам’яток Києва та Волині. Він був натхненником та організатором робіт по звільненню від пізніших нашарувань та вивченню настінного живопису перлин давньоруської архітектури Софії Київської та Кирилівської церкви. В науковому архіві Інституту археології НАН України зберігаються цікаві документи, які свідчать про значний внесок А. В. Прахова в археологію Волинського краю. У 1996 р. минуло 100 років з дня завершення оздоблення побудованого в Києві Володимирського собору, якому А. В. Прахов віддав кращі, найбільш творчо могутні роки життя і діяльності. Чудові пам’ятки давніх зодчих, у відновлення яких вдихнув силу таланту своєї душі російський та український історик мистецтв стоять і донині.