Географія військових походів козаків Переяславського полку (1687–1726)

Abstract

Мета статті – проаналізувати географію військових походів переяславських козаків у 1687– 1726-х рр. і охарактеризувати особливості їх використання та умови перебування. Методологія дослідження базується на принципах історизму та багатофакторності. Автори застосували як загально- наукові (аналіз і синтез, індукції й дедукції, узагальнення), так і спеціально-історичні (критичний аналіз джерел, ретроспективний, історико-порівняльний) методи, а також географічний підхід. Наукова новизна. Комплексно з’ясовано історичні та часово-просторові аспекти військових походів козаків Переяславського полку у 80-х рр. XVII–20-х рр. XVIII ст., а також охарактеризована деструк- тивна роль у цьому процесі імперського уряду. Висновки. Доведено, що упродовж 1687–1726 рр, географія військових походів козаків Переяславського полку охоплювала: Південну Україну (Північне Причорномор’я, Бессарабію, Буджак, Запорожжя, Приазов’я), Правобережжя, Лівобережжя, Галичину, Слобожанщину, Балтійський регіон (Швецію, Латвію, Естонію, Литву, Польщу, Інгерманландію – фінські терени, що увійшли за результатами Північної війни до складу Московії), землі Російської імперії, Білорусь, а також прикаспійські території Персії у Північному Кавказі (Дагестан). Козаки були задіяні як безпосередньо у військових діях, так і в будівництві фортифікаційних споруд, ритті каналів, облаштуванні гаваней та охороні кордонів поза межами Гетьманщини. Козацька кіннота переважно виконувала рейди і функції військової охорони, рухаючись поруч із російською піхотною бригадою та драгунами. Упродовж 1718–1726 рр., через тяжкі і тривалі випробовування і поневіряння, козаки Переяславського полку гинули переважно не в боях, а від незвичних природних умов (холоду, вологого і жаркого клімату), від різного роду захворювань, недостачі їжі та одягу. Московський царизм використовуючи козаків у військових кампаніях реалізовував свою загарбницьку політику, захоплюючи, освоюючи та приєднуючи нові території до Російського самодержавства.The purpose of the article is to analyze the geography of Pereiaslav Cossacks’ military campaigns in 1687–1726 and to characterize the peculiarities of their usage and conditions of residence. The research methodology is based on the principles of historicism and multifactoriality. The authors used both general scientific (analysis and synthesis, induction and deduction, generalization) and special historical (critical analysis of sources, retrospective, historical and comparative) methods, as well as a geographical approach. Scientific novelty. The historical and temporal-spatial aspects of military of the Pereiaslav Regiment Cossacks’ campaigns in the 80s of the 17th–20s of the 18th century are comprehensively clarified, and the destructive role of the imperial government in this process is characterized. Conclusions. It has been proved that during 1687–1726, the geography of Pereiaslav Cossacks’ military campaigns covered: Southern Ukraine (Northern Black Sea coast, Bessarabia, Budzhak, Zaporizhzhia, Azov), the Right Bank, the Left Bank, Galicia, Slobozhanshchyna, the Baltic region (Sweden, Latvia, Estonia, Lithuania, Poland, Ingermanland – the Finnish territories that became part of Muscovy as a result of the Great Northern War), the lands of the Russian Empire, Bilorus, and the Caspian Sea territories of Persia in the North Caucasus (Dagestan). The Cossacks were involved in direct military operations, as well as in the construction of fortifications, digging canals, arranging harbours, and guarding borders outside the Hetmanate. The Cossack cavalry mainly performed raids and military guard functions, moving alongside Russian infantry brigades and dragoons. During 1718–1726, due to severe and prolonged trials and tribulations, the Pereiaslav Regiment Cossacks died mainly not in battles, but from unusual natural conditions (cold, humid and hot climate), various diseases, lack of food and clothing. The Moscow tsarist regime used the Cossacks in military campaigns to implement its aggressive policy, capturing, developing and annexing new territories to the Russian autocracy.