До питання відтворення ономастики в художньому перекладі

Abstract

Стаття присвячена проблематиці відтворення промовистих власних назв у перекладах художньої літератури. У центрі уваги – угорський та англійський переклади історичного роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада», про який автор уже 15 жовтня 1843 року повідомив редактора часопису «Московитянин» М. Погодіна. Куліш обіцяє створити в романі цілу ватагу запорожців, які отримують у творі промовисті номінації із закодованою в них цікавою, багатоманітною, асоціативною характеристикою героїв. У художньому перекладі можна знайти відносно мало таких прикладів, коли промовисті власні назви саме перекладають, а не передають за допомогою транскрипції або транс­літерації. Багато дослідників уважають переклад промовистих імен «неможливою місією» або «надзавданням». А українська література надзвичайно багата творами, літературно-ономастичний аналіз яких обов’язково приведе до нових тлумачень, відкриє нові нюанси в їх аналізі та інтерпретації. Наведені в статті приклади передачі онімів в угорському перекладі, створеному Анною Бойтар у 1978 році, свідчать про те, що в багатьох випадках семантичні та асоціативні значення онімів втрачаються, і лише в окремих випадках перекладач знаходить відповідне рішення при їх перекладі. Мало в чому різняться рішення Юрія Степана Нестора Луцького та його дружини Мойри в англійському скороченому перекладі роману, створеному майже в той самий час, у 1973 році. У наші дні науковці значно більше уваги приділяють проблематиці перекладу літературної ономастики. Дедалі частіше звучать пропозиції щодо використання точного, адекватного, відповідного, влучного еквівалента промовистих імен у мові перекладу поряд із визнанням їх часткової або повної неперекладності. У наукових статтях, присвячених питанням перекладу промовистих власних назв літературних творів, з’являються різноманітні можливості вирішення цього питання. У реальності вибір того чи іншого варіанта відтворення промовистих власних назв у перек­ладі вмотивовують різноманітні граматичні, лексичні, семантичні, конотативні, культурологічні, етнічні, історичні, прагматичні та інші чинники, серед яких значну роль відіграють також суб’єктивні побажання перекладачів.The article is dedicated to the problem of rendering eloquent proper names in the translations of fiction writing. Attention is paid to the Hungarian and English translations of The Black Council historical novel by Panteleimon Kulish. The author informed the editor of the magazine Moskvityanin of M. Pogodin on October 15, 1843. Kulish promises to create a whole gang of Cossacks in the novel, who receive eloquent nominations with interesting, diverse, associative characterizations of the heroes encoded in them. In literary translation, one can find relatively few such examples when proper names are translated and not transmitted by transcription or transliteration. Many researchers consider the translation of speaking names to be an impossible mission or super task. Ukrainian literature is extremely rich in works, the literary and onomastic analysis of which will certainly lead to new explanations and open new nuances in their interpretation. The examples of onyms rendering in the Hungarian translation, created by Anna Bojtár in 1978 and submitted in the article, are evidence of the fact that in many cases the semantic and associative meanings of onyms are lost, and the translator finds the appropriate solution when translating them only in some cases. The decisions of Yurii Stepan Nestor Lutskyi and his wife Moira in the English abridged translation of the novel, created almost at the same time, in 1973, are not much different. Nowadays, scholars pay much more attention to the problems of translation of literary onomastics. More and more often, there are proposals to use the exact, adequate, appropriate, and apt equivalent of eloquent names in the target language, along with the recognition of their partial or complete untranslatability. Various possibilities for this issue-solving can be found in scientific articles devoted to the translation of eloquent proper names of literary works. In reality, the choice of one or another variant of reproduction of eloquent proper names in the translation is motivated by various grammatical, lexical, semantic, connotative, culturological, ethnic, historical, pragmatic, and other factors, among which the subjective desires of translators are also significant.