Релігійність українця з етнопсихологічного погляду

Abstract

Релігійна постава українця, як певна тривала внутрішня диспозиція, та побожність суспільності, як її часовий зовнішній вияв, були часто констатовані й знайшли своє належне віддзеркалення в спогадах, літературі, публіцистиці, чи подорожніх есе чужинців. Менше вони досліджені науково; проте вже у Костомарова знаходимо таке знаменне місце: “Український народ — глибоко релігійний народ у якнайширшому розумінні цього слова. Чи так, чи інакше склалися його обставини, чи таке, чи інше було його виховання, він берегтиме в собі релігійні основи доти, доки існуватиме сума головних ознак, що становлять його народність”.