Антропологічна концепція людини в поезії київських неокласиків

Abstract

У статті розглядається ідейно-семантичний зміст антропологічної концепції людини, сформульованої у поезії літературного угруповання київських неокласиків Миколи Зерова, Максима Рильського, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари й Юрія Клена (спр. ім’я Освальд-Еккард Бурґгардт) – чільних представників неокласицизму і проєвропейського напряму в українській літературі ХХ ст. Питання досліджено на матеріалі творчості періоду 1914–1934‑х років. З’ясовано, що концепція ґрунтується на таких категоріях, як калокогатія (моральна і фізична досконалість, єдність прекрасного і доброго), істина, любов, мудрість, шляхетність, працьовитість, стоїцизм, пізнання (себе і світу), мужність, самовдосконалення, гармонія, свобода, суспільна активність, солідарність, діалог, співпраця, творчість, патріотизм, щирість, урівноваженість, поміркованість, спокій, радість, традиція, право й обов’язок. Ці позитивно конотовані категорії визначають передумову щастя людини. У розглянутій моделі промується антропоцентричний характер культури з приматом імперативу моральності й гуманізму. Концепція висуває перед людиною високі вимоги і водночас апелює до справедливого суспільного ладу, де вшановуються права на життя, свободу і гідність, а також демократичні права. Ідейно-аксіологічний зміст концепції був запереченням радянського тоталітарного режиму й одночасно сміливим викликом проти його антигуманізму, теорії «гвинтиків» і масовізму.The ideological and semantic content of the anthropological concept of the person is considered in the article. This conception has been formulated in the poetry of the literary group of Kyivan neoclassics Mykola Zerov, Maksym Rylskyi, Pavlo Fylypovych, Mykhailo Drai-Khmara and Yuriy Klen (his real name is Oswald-Eckard Burghardt) as the leading representatives of neoclassicism and European trend in the Ukrainian literature of the 20th century. The issue is investigated after the materials of the works of the period of 1914–1934. It is ascertained that the concept is based on such categories as kalokagathos (moral and physical perfection, unity of the beautiful and good), truth, love, wisdom, nobleness, assiduity, stoicism, cognition (of myself and the world), courage, self-completion, harmony, freedom, social activity, solidarity, dialogue, collaboration, creation, patriotism, sincerity, steadiness, temperance, composure, gladness, tradition, right, and duty. These positively connotated categories are used to determine the premise of the person’s happiness. The anthropocentric nature of the culture with the primacy of imperatives of morality and humanism is promoted in the considered model. High demands are brought forward in the person by the conception. At the same time, it appeals to the impartial social order, where the person’s rights for life, freedom, and dignity and also democratic rights are esteemed. The ideological and axiological content of the concept has been the negation of the Soviet totalitarian regime and, at the same time, the courageous call against its antihumanism, the theory of small screws, and mass character.