Бісерне оздоблення народної ноші лемків: історична реконструкція етнічної мистецької традиції

Abstract

Стаття присвячена поетапному розвитку етнічної мистецької традиції бісерного оздоблення народної ноші лемків. Реконструкцію лемківської традиції здійснено вперше. Актуальність дослідження обумовлена тим, що його результати сприятимуть збереженню культурної спадщини та розвитку сучасного мистецтва. Наукова новизна полягає в докладному аналізі загальноукраїнських і локальних рис цієї традиції. Методологічною основою дослідження є системно-історичний підхід. Застосовано методи: збору та фіксації інформації, порівняльного аналізу артефактів, реконструкції та узагальнення. Традиція бісерного оздоблення народної ноші лемків зародилася у середині ХІХ ст. і зараз – на третьому етапі свого розвитку. На першому етапі, упродовж другої половини ХІХ ст., традиція локалізувалася у Східній Лемківщині. Місцеві майстрині виготовляли з бісеру накладні прикраси, переважно застосовуючи техніку нанизування. В орнаментиці панували геометричні мотиви. Прикметною ознакою лемківських творів був колорит, де домінували різні відтінки червоної (тло та мотиви) барви. На другому етапі, упродовж першої половини ХХ ст., поширення набула техніка вишивання бісером, яку повсюдно на Лемківщині застосовували для оздоблення компонентів ансамблю одягу. Новими творами стали пошиті з оксамиту ґорсет, камізелька та фартух, на яких бісером, січкою й склярусом вишивали фітоморфні композиції. Третій етап розпочався в середині ХХ ст. із затуханням мистецьких практик. У 1980‑х роках намітилася актуалізація традиції, зросло число майстринь, з’явилися нові креативні рішення, почала формуватися нова мистецька парадигма.The article deals with the gradual development of the ethnic artistic tradition of beaded decoration of the Lemko’s folk costumes. The reconstruction of the Lemko’s tradition was carried out for the first time. The relevance of the study is due to the fact that its results will contribute to the preservation of cultural heritage and the development of modern art. The scientific novelty lies in the detailed analysis of all-Ukrainian and local features of this tradition. The methodological basis of the research is a system-historical approach. Methods used are: collection and recording of information; comparative analysis of artifacts; reconstruction; and generalization. The tradition of beaded decoration of Lemko’s folk costumes originated in the mid-19th century and is now at the third stage of its development. At the first stage, during the second half of the 19th century, the tradition was localized in the Eastern Lemkivshchyna region. Local craftswomen made overlay adornments from beads, mainly applying the technique of beading. Geometric motifs prevailed in ornamentation. A notable feature of Lemko’s art works was coloring, where different shades of red color (background and motifs) dominated. At the second stage, during the first half of the 20th century, the technique of beadwork became widespread, which was used throughout the Lemko’s region to decorate components of the ensemble of clothing. Novel works were korset (bodice), waistcoat, and apron made of velvet, on which phytomorphic compositions were embroidered with beads, coral scraps, and bugles. The third stage began in the mid-20th century with the slackening of artistic practices. In the 1980s, there was an actualization of the tradition, the number of craftswomen increased, new creative solutions appeared, and a new artistic paradigm was formed.