Чернігівщина – північний форпост: окупація, звільнення, перспективи буття на пограниччі

Abstract

У статті на основі зібраних експедиційних матеріалів окреслено основні події околичних сіл м. Чернігова в період окупації / деокупації. Інтерв’ю проводилися в сс. Іванівка та Ягідне, що майже місяць перебували під окупацією російських регулярних військ. Чернігівщина – це один із перших регіонів, який зустрів ворожу навалу північного сусіда. Стрімке проходження російських військових по регіону, а також їхня дислокація серед житлового фонду населення, що для загарбників було живим щитом, призвели в деяких населених пунктах до катастрофічних наслідків: пошкоджено інфраструктуру (дороги, школи), знищено пам’ятки культурної спадщини, забруднено довкілля, обірвано людські життя. Отже, сьогодні стають актуальними фіксації стану розвитку соціально-побутової та культурної сфер повсякдення мешканців області. У розвідці здійснено спробу висвітлити ставлення місцевого населення до росіян у різні періоди співіснування (радянський час, доба незалежності, окупація), адже місцеве населення прикордонного регіону мало завжди тісні торговельно-економічні зв’язки. Свідчення, зафіксовані від місцевих, є надзвичайно важливими не лише для осягнення всіх наслідків окупації Чернігівщини, а й для розуміння українським суспільством тенденцій розвитку відносин із північним сусідом та окреслення плану дій для убезпечення суверенних територій як від зовнішнього вторгнення, так і для унеможливлення внутрішньої дестабілізації. У публікації через польовий фактаж ретрансльовано комунікацію місцевого населення з окупантами, зокрема, висвітлено показові аспекти про неможливість пояснення загарбниками їхньої ж мети окупації, нерозуміння щодо питань історії та культури українців, неприйняття військовими рф громадянської позиції місцевих тощо. Також у статті проаналізовано особливості життя селян в умовах окупації та в період деокупації; зауважено про тенденції відновлення регіону як за рахунок місцевого та волонтерського ресурсу, так і в межах реалізації проєктів із зовнішніми європейськими партнерами України.The main events in the outlying villages of Chernihiv during the period of occupation/deoccupation are described in the article, based on the collected expeditionary materials. The interviews have been recorded in the villages of Ivanivka and Yahidne. They have been occupied by Russian regular troops for almost a month. Chernihivshchyna is one of the first regions to meet the hostile invasion of the northern neighbour. The rapid passing of Russian troops through the region, as well as their deployment among the housing stock of the population, which was a human shield for the invaders, led to catastrophic consequences in some settlements: damaged infrastructure (roads, schools), destroyed cultural heritage sites, polluted environment, and human lives were cut short. Thus, today it is important to record the state of development of the social, domestic, and cultural spheres of everyday life in the region. An attempt is made to describe the attitude of the local population to Russians in different periods of coexistence (Soviet times, independence, occupation), since the local population of the border region has always had close trade and economic ties. The testimonies recorded from the locals are extremely important not only for understanding the full consequences of the occupation of the Chernihiv region, but also for Ukrainian society’s understanding of the trends in relations with its northern neighbour and for outlining an action plan to secure sovereign territories from both external invasion and internal destabilization. The communication of the local population with the occupiers through field evidence is considered in the published work. These are, in particular, illustrative aspects of the invaders’ inability to explain their own purpose of occupation, their lack of understanding of Ukrainian history and culture, the rejection of the local civic position by the military men of the RF, etc. The peculiarities of the life of villagers under occupation and during the period of deoccupation are also analysed in the article; the trends in the region’s reconstruction, both at the expense of local and volunteer resources as well as through projects with Ukraine’s external European partners, are considered.