Етнографія на відстані: новий підхід до вивчення особливостей життєдіяльності та аграрних практик міського населення в умовах війни

Abstract

У статті описано досвід використання методу віддаленої етнографії для дослідження реалій воєнного повсякдення, зокрема, господарського життя й аграрних практик у малих містах українсько-російського порубіжжя, яке з початком повномасштабного вторгнення фактично стало прифронтовою зоною. Авторка детально окреслює особливості роботи в полі, що через бойові дії опинилося поза межами фізичної досяжності, відтворює механізм фіксації емпіричних матеріалів та долучення до спільнот і середовища їхньої життєдіяльності в умовах так званої просторової недоступності. Звернення до відповідної методи зумовлене ситуативними обставинами – окупацією окремих територій, характером бойових дій, руйнуванням транспортної інфраструктури. Відповідно до актуалізованих завдань було розроблено стратегію та дослідницький інструментарій. Вироблений індивідуальний підхід вибору локацій для синхронного й асинхронного вивчення, а також респондентів для онлайн-комунікації ґрунтується передусім на солідному експедиційному запліччі. Опираючись водночас на представлені у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі приклади студіювання певних суспільних явищ на відстані, було визначено основні етапи науково-пошукової роботи, шляхи обсервовування територій, оптимальний час та способи документування усноісторичних свідчень і візуальних матеріалів дистанційно.The experience of using the method of remote ethnography to study the realities of wartime everyday life, in particular economic life and agricultural practices in small towns on the Ukrainian-Russian border, is described in the article. The territory has become, in fact, a frontline zone with the beginning of the full-scale invasion. The authoress details the specifics of working in the field beyond the physical reach because of the hostilities, and recreates the mechanism of recording empirical materials and joining communities and their environment in the conditions of so-called spatial inaccessibility. The use of this method is caused by the situational circumstances, such as the occupation of some territories, the character of military operations, and the destruction of transport infrastructure. A strategy and research tools have been developed according to the actual tasks. The individual approach to selecting locations for synchronous and asynchronous research, as well as respondents for online communication, is based primarily on a solid expeditionary background. The main stages of research work, ways of observing territories, the optimal time, and methods of documenting oral history and visual materials remotely have been identified, relying at the same time on the examples of studying specific social phenomena at a distance presented in the national and foreign scientific literature.