Локальність в історико-географічному просторі: міждисциплінарні контексти

Abstract

Стаття присвячена висвітленню міждисциплінарних методологічних підходів дослідження впливу локальних чинників на процеси національного та регіонального самовизначення у часі і просторі. Обґрунтовано роль і місце локалістики в утвердженні просторового масштабу історіографії, ознакою якого є перехід від домінування політично-орієнтованої подієвої історії до вивчення цивілізаційних, культурних та регіональних особливостей. Акцентування дослідницької уваги на історіографічних явищах локалізму спричинено логікою розвитку глобалізаційних процесів і тим впливом, який вони справляють на всю систему центр-периферійних та просторових відносин. Методологія локальних досліджень застосовується для осмислення еволюції культурних систем, створених різними антропологічними традиціями та культурами, стійкості територіальних кордонів при зміні епох, етносів, формацій. Доведено, що історико-географічний простір становить оптимальне наукове поле для розвитку локалістики, як методу ретроспективного регіонального аналізу, спроможного забезпечити перенесення акцентів з метанаративу на дослідження багатобарвності просторових систем, репрезентувати нові моделі переосмислення філософії простору. Пропонований контекст локальності, базований на ідеях мультикультуралізму, розглядається як потужний ресурс економічних і політичних перетворень, уточнення граней перетину історичної та географічної науки, історії історичної думки, інтелектуальної, культурної, соціальної, регіональної історії. Утвердження в науковому дискурсі локальної парадигми дасть змогу поставити на науковий ґрунт дискусії щодо співвідношення національного історичного наративу і локальних історіографічних традицій та осмислити регіональну специфіку просторового розвитку України.The article proposes interdisciplinary methodological approaches in the study of the influence of local factors on the processes of national and regional selfdetermination. The role and place of localism in the spatial scale of historiography are substantiated. Localism is characterized by the transition from the dominance of politically-oriented event history to the study of civilizational, cultural, and regional features. The methodology of research focused on local aims to understand the evolution of cultural systems created by different anthropological traditions and cultures, and the stability of territorial boundaries with changing epochs, ethnic groups, and formations. It is proved that historical-geographical space is a promising research field for the development of localism as a method of retrospective regional analysis, able to transfer accents from metanarrative to the study of multi-layered spatial systems, to offer new models of rethinking the philosophy of space. The proposed context of locality, based on the ideas of multiculturalism, is seen as a powerful resource for economic and political transformations, and clarification of the intersections of historical and geographical disciplines, e.g. intellectual, cultural, social, and regional history. Acknowledgment of the local paradigm in the academic discourse will make it possible to discuss broadly the relationships between the national historical narrative and local historiographical traditions and to comprehend the regional specifics of the spatial development of Ukraine.