Університет Св. Володимира в контексті модернізаційних реформ у Російській імперії (1860–1870-ті рр.)

Abstract

Мета дослідження полягає в з’ясуванні ролі Університету Св. Володимира в суспільно-політичних перетвореннях у Російській імперії періоду реформ 1860–1870-х рр. у контексті осмислення значення інтелектуальної складової процесів вироблення моделі й механізмів державно-правової модернізації. Праця ґрунтується на принципі історизму, застосуванні проблемно-хронологічного, історико-генетичного, історико-системного, історико-типологічного, порівняльно-історичного методів. Основні результати дослідження сконцентровані на розкритті визначальної ролі науково-освітнього середовища, зокрема університетів як провідників новітніх суспільно-політичних ідей і концепцій, знань та інноваційних технологій, що були рушіями імплементації європейського досвіду в модернізаційних процесах Російської імперії. Дослідження ролі університетів як чинника модернізації і міжкультурної комунікації сприяє глибшому осмисленню й порівняльному вивченню внутрішньо-політичної ситуації у Російській імперії та загальноєвропейських тенденцій інтелектуального й державно-правового розвитку ХІХ ст. Наголошується, що джерелом ліберальних ідей, конституційних концепцій, уявлень про громадянські свободи стали університети (і зокрема Університет Св. Володимира), що привносили на терени Російської імперії цінності та принципи загальноєвропейської університетської культури, підважуючи в такий спосіб ідеологічні засади самодержавства. У висновках зазначається, що попри проведення селянської, а також судової і військової реформ, запровадження виборного місцевого самоврядування, у Російській імперії не відбулaся кардинальна модернізація суспільно-політичного життя, непорушними залишилися авторитарні засади державного управління. Водночас упродовж ХІХ ст. у Російській імперії утверджується роль університетів як чинників модернізації. Попри те, що імператорські університети, і зокрема Університет Св. Володимира, засновувалися з метою реалізації самодержавної (зокрема русифікаторської) політики, саме вони стали джерелом і каталізатором модернізаційних процесів, забезпечуючи піднесення освітнього й культурного рівня суспільства шляхом підготовки кадрів для найважливіших сфер соціального життя.The purpose of the study is to clarify the role of St. Volodymyr’s University in the socio-political transformations in the Russian Empire during the reform period of the 1860s and 1870s in the context of understanding the importance of the intellectual component of the processes of developing a model and mechanisms of state and legal modernisation. The paper is based on the principle of historicism, the use of problematic-chronological, historical-genetic, historical-systemic, historical-typological, comparativehistorical methods. The main findings of the study focus on the determining role of the scientific and educational environment, in particular universities as the conductors of the latest socio-political ideas and concepts, knowledge and innovative technologies that drove the implementation of European experience in the modernisation processes of the Russian Empire. The study of the role of universities as a factor of modernisation and intercultural communication contributes to a deeper understanding and comparative study of the internal political situation in the Russian Empire and the pan-European trends in the intellectual and state-legal development of the nineteenth century. The author emphasises that the source of liberal ideas, constitutional concepts, and ideas about civil liberties was universities (and in particular St. Volodymyr’s University), which brought to the Russian Empire the values and principles of pan- European university culture, thus undermining the ideological foundations of the autocracy. The conclusions note that despite the implementation of peasant, judicial and military reforms, and the introduction of elected local self-government, the Russian Empire did not undergo a radical modernisation of socio-political life, and the authoritarian principles of state administration remained unchanged. At the same time, during the nineteenth century, the role of universities as factors of modernisation was established in the Russian Empire. Despite the fact that imperial universities, and St. Volodymyr’s University in particular, were founded to implement autocratic (in particular, Russification) policies, they became a source and catalyst for modernisation processes, ensuring the rise of the educational and cultural level of society by training personnel for the most important spheres of social life.