Родинний некрополь Бороховичів у містечку Лютенька Гадяцького полку

Abstract

У статті проаналізовано матеріали археологічних досліджень цвинтаря XVII–XVIII ст. та залишків Свято-Успенської церкви в с. Лютенька (Полтавщина). Лютеньку було засновано як слободу у 30-х рр. XVII ст. До 1646 р. була у власності Конєцпольських. У 1648–1782 рр. Лютенька функціонувала як сотенне містечко у складі Гадяцького, Полтавського, Зіньківського полків. Найтісніше її історія пов’язана із родиною Бороховичів, зокрема із Михайлом Андрійовичем, який у 1672–1687 рр., із незначними перервами, був гадяцьким полковим обозним, а 1687–1704 рр. – полковником. У статті розглянуто історію родини Михайла та його другої дружини Олени Іванівни, взаємовідносини останньої та дітей Максима, Федора, Івана, Феодосії і Марії, після смерті батька. Більшість членів родини знайшли спочинок на цвинтарі спеціально збудованої у 1687 р., як родинна усипальниця, Успенської церкви. Звели її в центрі лютенської фортеці на місці старої дерев’яної церкви першої чверті XVII ст. Нова церква була мурованою, дев’ятидільною, хрещатою, п’ятибанною. Проіснувала до 1985 р. Навколо церкви у 2009–2010 рр. досліджено ділянку ґрунтового цвинтаря XVII–XVIII ст., всього близько 300 поховань. Вони розміщені у широтному напрямку, із тяжінням до стін храму, часто на місці старих могил. Упродовж кінця XVII – першої чверті XVIII ст. Бороховичі ховали членів своєї родини в підземному просторі центральної частини та обабіч церкви у склепових похованнях. Археологічно вивчено 13 склепів, унікального стану збереженості, які є у фокусі цієї розвідки. Знайдено та атрибутовано поховання самого Михайла Бороховича, його дружини Олени та, ймовірно, синів. Подано детальний опис конструкцій склепів, поховального вбрання, розміщення, супровідних обрядових речей: ікон, хрестів тощо. Матеріали кінця XVII–XVIII ст. розширюють наші уявлення та знання про різні аспекти здійснення поховань, поховальну обрядовість козацької старшини та загалом сприяють уточненню уявлень про смерть у часи Гетьманщини.The article analyzes the materials of archaeological research of the cemetery of the XVIIXVIII centuries and the remains of the Holy Dormition Church in the village Lutenka (Poltava region). Lutenka was founded as a settlement in the ‘30s of the XVII century. Until 1646 it was owned by the Koniecpolski family. In 1648-1782, Lutenka functioned as a hundredth town as a part of the Hadiach, Poltava, and Zinkiv regiments. Its history is most closely connected with the Borokhovych family, in particular with Mykhailo Andriyovych, who during 1672-1687, with short breaks, was a Gadiatsky regimental convoy (oboznyi), and in 1687 - 1704 - a colonel. The article considers the family of Mykhailo and his second wife Olena Ivanivna, and the relationship between them and their children (Maxim, Fedir, Ivan, Theodosia and Mary), after the death of his father. Most members of the family found their rest in the cemetery of the Church of the Assumption, specially built in 1687 as a family tomb. It was built in the centre of the Luten fortress on the site of an old wooden church, dated the first quarter of the 17th century. The newly built church was brick, nine-part, cruciform, five-bath. It lasted until 1985. In 2009-2010, the area of the soil cemetery of the XVII-XVIII centuries was explored around it, only about 300 burials. They are located in the latitudinal direction, with an attraction to the walls of the temple, often on the site of previously existing graves. During the end of the XVII - first quarter of the XVIII century. The Borokhovychi buried family members in the underground space of the central part and on both sides of the church in crypt burials. 13 crypts are studied archaeologically, a unique state of preservation should be mentioned, which is the focus of this exploration. The burials of Mykhailo Borokhovych himself, his wife Olena and, probably, his sons were found and attributed. A detailed description of the constructions of the crypts, funeral attire, placement, accompanying ceremonial items: icons, crosses, etc. The materials of the end of the XVII-XVIII centuries expand our ideas and knowledge about various aspects of burial, the funeral rites of the Cossack officers and, in general, contribute to the clarification of ideas about death during the Hetmanate.