Производство знаний о киевских древностях в начале XIX в.: протагонисты и статисты (по эпистолярным и мемуарным источникам)

Abstract

Первая из серии планируемых статей, посвященных изучению социо-культурных условий, в которых в начале XIX в. осуществлялся процесс производства знаний о киевских древностях, рассматривает ключевой – «кадровый» – вопрос: кто был инициатором масштабных археологических раскопок древнерусских памятников. Выявленные источники личного происхождения, существенно дополнив известную источниковую базу темы, позволяют прояснить распределение ролей между участниками археологических событий, их интенции, ценностно-смысловые ориентиры.Перша із серії планованих статей, присвячених вивченню соціокультурних умов, у яких на початку XIX в. здійснювався процес вироблення знань про київські стародавності, розглядає ключове – «кадрове» – питання: хто був ініціатором масштабних археологічних розкопок давньоруських пам’яток. Виявлені джерела особового походження, істотно доповнивши існуючу джерельну базу теми, дозволяють прояснити розподіл ролей між учасниками археологічних подій, їхні інтенції, ціннісні та значеннєві орієнтири.The first in the series of articles, dealing with social-cultural conditions for production of knowledge about Kiev’s antiquities on the beginning of the 19th ct., looks for the midpoint – “cadre” – question: who was the initiator of the scope archaeological digs of the old-russian monuments. The historical documents’ bases, enlarged by epistolary and memoirs sources, gives an opportunity to research the role functions distribution between the participants of those archaeology events, their intentions, the point of notional, material and spiritual values.